Дорогі наші вчителі, наставники, шановні наші освітяни!
Ми зустрічаємося зараз напередодні вашого свята – Дня вчителя, Дня працівників і працівниць української освіти. Щороку цей день для нас світлий і, попри все, святковий, бо в ньому завжди сто відсотків вдячності, шани й розуміння, як багато залежить у житті від вас. Від усіх, хто вчить наших дітей іти життям, вчить бачити в житті своє та хто дає знання, без яких у житті просто неможливо.
Але цьогоріч День освітян дуже особливий. Він збігається з дуже важливим днем – Днем захисників і захисниць України, з Покровою. І в цьому є надзвичайний сенс. І не лише зараз, у такий час – час війни.
Вихователь, учитель, викладач, наставник – у будь-який період життя, коли вони навчають нас, ми беремо собі більше, ніж просто знання та навички. Ми беремо характер, принциповість, цінності. І так важливо, коли вони є у вчителя.
Так важливо, коли вчитель дає дитині не тільки освіту, але й необхідне терпіння. Коли показує необхідну мудрість. Буває так, що кілька мудрих слів учителя визначають напрям людини в житті, дають упевненість і віру – віру в себе.
Так важливо, коли вчитель дає дитині здатність бачити й поважати талант. Чути себе, але й чути інших, що так важливо. Знати, що для тебе краще, але й уміти дбати про інших, поважати людей, поважати людяність. Поважати Україну. Цінувати свободу. Дійсно цінувати. І не просто як власну волю, не просто як щось таке, що можеш ти, але також як волю свого народу, свого суспільства, кожного й кожної, своєї громади.
Багатьом із нас дійсно пощастило з учителями. Україні пощастило, що в нас є такі освітяни – такі вчителі та вихователі, такі викладачі та наставники. Усі ми бачимо, що можете ви, коли бачимо, що може Україна – наші люди, наші захисники й захисниці.
Принциповість воїна – це майже завжди продовження принциповості твоєї родини й твого вчителя. Будь-які можливості держави – це завжди відображення знань і талантів її людей, уміння людей реалізувати цей талант. Що захищають люди: світло чи темряву, порядність чи зло, життя чи неволю – усе це те, чого вони навчались. Усе це те, чого вони навчились, чого їх навчали. Буває, дистанційно, буває, безпосередньо, але завжди має бути щиро, інакше просто не спрацює.
І я хочу подякувати вам, кожному й кожній, хто присутній тут, і всім українським учителям, кожному працівнику, кожній працівниці нашої освіти. Дякую за те, що, попри все, за будь-яких умов, і в спокої, і під час тривоги ви навчаєте наших дітей бути людяними, бути освіченими, бути сміливими. Це означає бути українцями! Я хочу вам за це подякувати! Щиро дякую!
Я вітаю вас із вашим днем! І прошу всіх наших дітей, усіх школярів, студентів цінувати вас – своїх учителів. Цінувати силу вчителів, знання, які вони роблять вашою силою та вашим знанням. Це надзвичайно почесна місія – бути вчителем.
Я вас вітаю! Слава вам!
Слава Україні!
