Шановний пане Генеральний секретар!
Шановні пані та панове!
Вдячний за можливість звернутися до вас сьогодні на саміті НАТО, який стане визначальним і переломним.
Сьогодні справді починається нова історія. Не тільки для східного флангу НАТО, а й для всього Альянсу. Для всієї євроатлантичної спільноти. В часи надзвичайно агресивного Кремля світу потрібен надзвичайно сміливий Альянс.
І я впевнений, що результати саме цього саміту і яким буде майбутнє НАТО, покаже за рік наступний саміт. І моє звернення до вас на наступному саміті Альянсу, наступного року – за моєю безпосередньою участю, а не ось так, в режимі онлайн-включення – буде свідченням нашої спільної перемоги. Але наступного року може бути гірша ситуація, якщо під обстрілами Росії буде не лише Україна, а й кілька інших держав, цілком можливо, – членів Альянсу. І тоді це буде наш спільний провал – України й НАТО.
Усі ви прекрасно усвідомлюєте, якими насправді є цілі Росії. Не один рік вона погрожувала розпочати війну, якщо Україна вступить до НАТО. Але Україна не в НАТО, а повномасштабна війна Росії проти нашої держави триває вже 126 днів – після восьми років війни на Донбасі. Тож чому десятиліттями всі вірили, що саме НАТО своїми діями нібито може спровокувати Росію на щось?
Цілі Росії відомі. Вони очевидні. Російське керівництво бачить світ по-іншому. Не так, як ви. Вони дивляться, наприклад, на Литву не як на члена вашого Альянсу, а як на республіку Радянського Союзу. Для нас вона незалежна держава і вже давно колишня республіка СРСР. Для нас це минуле, а вони розглядають її як можливе майбутнє, вони знову хочуть її поневолити. Вони так дивляться. І так само – на кожну державу, яка є сусідкою Росії. На кожну державу, яка була колись у сфері впливу Москви.
Ви тільки зараз, на цьому саміті, визначите Росію своєю головною загрозою, а для них ви ворог уже дуже давно. І на цьому побудована ідеологія Росії, це відбивається на сто відсотків у її пропаганді, це її завдання – зламати вас, тиснути на вас. І дивує, що триває робота пропагандистів, російського телебачення у деяких ваших державах! Це не про свободу слова. Це конкретна підготовка війни проти вас, причому всередині ваших держав.
І подивіться, будь ласка, на нашу державу – до чого це може призвести у вас! Тактика Росії дуже проста. Вона знищує все – житлові будинки, торговельні центри, школи, лікарні. Понад 2800 ракет із 24 лютого, і абсолютна більшість – по цивільних об’єктах! Навіщо це? Навіщо бомби? Навіщо тотальні артилерійські удари?
Російська армія робить усе, щоб якнайбільше людей залишили свої міста. Щоб не було нічого, крім руїн. А тоді так звана друга армія світу заходить у ці міста – вже порожні й мертві. І вона не хоче зупинятися на Донбасі чи десь на півдні України, вона місто за містом хоче поглинути так усіх у нас, а потім усіх в Європі. Усіх, кого керівництво Росії вважає своєю власністю, а не незалежними державами. Це – справжня ціль Росії.
Питання: хто наступний для неї? Молдова? Чи країни Балтії? Чи Польща? Відповідь: усі вони.
Так само, до речі, з продовольчою кризою, з блокуванням українських портів, з голодом, який провокує Росія. Що є справжньою мішенню? Так само – ви! Голод – це інструмент, це засіб. А справжня її мета – це тиск на вас, хаос, нові хвилі міграції до Європи.
А хіба не так з енергетикою? Навіщо Росія тягне за газовий зашморг? Навіщо тисне на Європу? Щоб ви просили. Щоб принижувались. Щоб ви були повністю залежними. Щоб можна було примушувати вас відмовлятися від вашої свободи, від вашої демократії й від ваших цінностей заради тих чи інших інтересів російського керівництва.
Потрібно бачити справжні цілі Росії. І якби вони були іншими, зараз не було б бажання Фінляндії та Швеції приєднатися до Альянсу, отримати спільну безпеку.
Пані та панове!
Поки демократичні держави закликали російське керівництво до розуму та моралі, Росія накопичувала силу й ракети. Ви, демократичні лідери, закликали її поважати міжнародне право, а тирани розуміють силу й лише силу! І це чітко видно в тих районах України, де російська армія отримала жорстку відсіч.
Україна вітає рішення щодо приєднання Фінляндії та Швеції до Альянсу. І дуже добре, що це сталося зараз – до того, як Росія могла б почати діяти й проти цих держав. Але чи робить щось Росія зараз проти них у зв’язку з цим рішенням? Ні, і ви це бачите.
Керівництво Росії публічно заявило, що правил життя їх навчало ленінградське підворіття. Там будь-які спроби діалогу та умиротворення сприймаються тільки як слабкість і страх. Там нікому не зателефонуєш, щоб поговорити, коли треба бити у відповідь. Там або ти б’єш, або ти програв. Російська держава саме так зараз бачить світ. І не можна ігнорувати це бачення, не можна ігнорувати її справжні цілі. Потрібно на них відповідати. І я впевнений, ви всі знаєте, як відповідати.
Насправді наші цілі, цілі України, абсолютно збігаються з вашими. Ми зацікавлені в безпеці та стабільності на Європейському континенті та у світі. Ми зацікавлені, щоб життя народів визначалося не горезвісною мюнхенською промовою одного лідера, а міжнародним правом. Ми зацікавлені, щоб не було жодних «сірих» зон і територій тотальної війни, де не залишається нічого, крім руїн. Так само ви в цьому зацікавлені.
Допомогти Україні зараз закінчити цю війну перемогою на полі бою, тобто дати реально сильну відповідь на дії Росії – це те, що потрібно і нам, і кожній з ваших держав, і всьому Альянсу, усій євроатлантичній спільноті. Якщо ви справді визначаєте Росію своєю головною загрозою, ви маєте повністю підтримати її головну, першу мішень. Це не війна Росії лише проти України, це війна за право диктувати умови у Європі. За те, яким буде майбутній світовий порядок. Тому підтримати саме Україну й саме зараз зброєю, фінансами й політично, такими санкціями проти Росії, які зупинять її здатність оплачувати війну, – це абсолютна необхідність.
Україні потрібна сучасна протиракетна й протиповітряна оборона – і ви маєте ці системи. Надавши їх нам, ви можете повністю зламати тактику Росії зі знищення міст і терору проти цивільного населення України. Це фундаментальна річ. Відстань від Києва до Мадрида менша, ніж дальність тих ракет, які застосовуються сьогодні проти нас. Хіба може одна держава відповісти на таку загрозу без допомоги партнерів? Ви можете надати цю допомогу. І ми вдячні за ту допомогу, яку ви вже надали.
Росія на полі бою робить ставку передусім на артилерію, на артилерійську перевагу. У десятки разів більше вогню, ніж ми наразі протиставляємо їй. Україна вже отримала сучасні артилерійські системи, і я дуже вдячний вам. Але війна триває, і саме така війна, у якій артилерія має потужне значення. Війна не має затягуватися. Щоб цього не було, щоб ми зламали російську артилерійську перевагу – перевагу в рази, нам потрібно значно більше таких сучасних систем, сучасної артилерії.
Фінансова підтримка для України має не менше значення, ніж допомога зброєю. Росія досі щодня отримує мільярди і витрачає їх на війну. Ми маємо багатомільярдний дефіцит, не маємо нафти й газу, завдяки яким можна було б це перекрити. Нам потрібно близько 5 мільярдів доларів щомісяця – ви це знаєте. І це також фундаментальна річ. Це те, що потрібно саме для оборони й для захисту.
І нам потрібне нове розуміння східного флангу НАТО. Позбутися «сірої» зони, гарантувати безпеку можна тільки разом з Україною. Просто подумайте, будь ласка, зараз над одним фактом: сьогодні країна, яка не є членом НАТО, хоча і з вашою підтримкою, але все ж таки одна вже понад чотири місяці стримує державу, яку ви всі офіційно визначаєте основною загрозою для себе. І ми стримуємо Росію й від того, щоб вона знищила нас, і від того, щоб вона знищила вас.
Пані та панове!
Росію потрібно ізолювати. Вона не має бути в тих міжнародних структурах, які сама ж хоче знищити. Не повинно бути діалогів, які не мають сенсу, поки вона сама не почне шукати цей діалог. Вона повинна сама шукати діалог, а отже, шукати мир. І обов'язково – заради миру – має бути переглянуте розуміння східного флангу НАТО. Хіба випадково, що всі країни Альянсу на сході, всі наші сусіди виступають за членство України в НАТО? Ні, це не випадковість. Це логіка. Це знання життя в нашому регіоні.
Політика відкритих дверей НАТО не має нагадувати старі турнікети київського метро: вони відкриті, а коли ти підходиш – турнікети закриваються, поки не заплатиш. Хіба Україна ще недостатньо заплатила? Хіба наш внесок у захист і Європи, і всієї цивілізації досі недостатній? Що ж тоді ще потрібно?
Я можу сказати, що нам потрібно: нам потрібні гарантії безпеки, і ви маєте знайти Україні місце у спільному безпековому просторі.
Або – невідкладна достатня для перемоги допомога Україні, або – відкладена війна Росії з вами.
Зараз ви ухвалюєте стратегію Альянсу, і це передусім стратегія безпеки ваших суспільств, ваших держав. Стратегія на десять років. Уже 126 днів повномасштабного вторгнення в Україну. Крилаті ракети, катування, вбивства дітей, ґвалтування жінок... У нас немає десяти років. А чи є вони у вас? Чи справді ви в цьому впевнені?
Дякую ще раз за запрошення.
Дуже дякую за увагу.
Слава Україні!