Добрий вечір, Італіє, дякую за підтримку нашої країни та наших людей.
Ми цінуємо кожен крок на підтримку України – кожну дію й кожен прояв солідарності з боку наших партнерів по всьому світу, які допомагають нам відновити безпеку та наблизити мир.
Українці як ніхто інший у світі хочуть, щоб ця війна закінчилася. Але точно не шляхом знищення їхньої нації, їхньої культури, їхніх міст.
Російська агресія не залишає нам іншого вибору, окрім як боротися й захищати свої життя. І наші люди перебувають під постійною загрозою російських ракетних та дронових ударів щодня, щодня та щоночі.
На щастя, у нас є системи протиповітряної оборони – також завдяки Італії. Але цього недостатньо, щоб захистити всю нашу територію й відбити кожну російську атаку.
Лише з початку вересня...
1 вересня, Харків – масований ракетний обстріл. Зруйновано Палац спорту й торговельний центр, пошкоджено чотири багатоповерхові житлові будинки та десятки, десятки магазинів. Поранень зазнали пів сотні людей.
2 вересня, знову те саме місто Харків – російські бомби. Це майже щоденна загроза, адже ми досі не маємо дозволу від наших партнерів на знищення російських військових аеродромів – тих, із яких злітають російські літаки із цими бомбами. На Харків 2 вересня було скинуто чотири бомби, унаслідок чого було поранено 14 осіб.
3 вересня, Полтава – черговий ракетний обстріл. Удар припав по території Інституту зв'язку – повністю знищив його – та по розташованій поруч лікарні. Також було пошкоджено 40 житлових будинків у цьому районі. Загалом у результаті цього удару Росія вбила 55 людей, цивільних, а 328 зазнали поранень або травм, зокрема важких: ампутацій кінцівок і пошкоджень внутрішніх органів.
4 вересня, місто Львів, західна частина нашої країни, – ракетний удар безпосередньо по місту, спрямований на звичайну цивільну інфраструктуру. Внаслідок атаки було пошкоджено понад сотню житлових будинків, а також школу, три ліцеї, дитячий садок і дві лікарні. 65 людей були поранені в результаті удару, і, на жаль, семеро з них загинули. Серед жертв Росія забрала життя чотирьох членів однієї сім'ї – чоловік вижив, але його дружина й три доньки загинули у власному будинку від російської ракети – просто в будинок.
Вчора й сьогодні російські ракети, ударні безпілотники й важкі авіаційні бомби також були запущені проти наших українських міст, проти наших сіл – великих, малих – для них неважливо. Чого Путін хоче досягти всім цим? Українці не хотіли його землі. Ми нічого не хотіли забирати в Росії. Але саме Путін хотів забрати нашу землю, і він окупував нашу територію. Путін намагається знищити нашу державу й послідовно робив усе, щоб позбавити Україну суверенітету, зруйнувати нашу економіку, витіснити українців з України. Росія відкрито націлилася на знищення всієї нашої енергетичної системи, прагнучи занурити Україну в темряву. Чи можна миритись із цим злом?
Ні, звісно ні. І саме тому українці продовжують боротися за своє життя, за своїх дітей – за своє право жити на своїй землі, зі своїми… просто з нашими сім'ями, нашими дітьми та в безпеці. В безпеці у наших домівках. Це все, чого ми хочемо. Хіба це занадто багато для будь-якої нації?
Шановні друзі, дякую за запрошення. Шановна Італіє!
Путін звертається до найгірших режимів світу, щоб знайти більше ракет і продовжувати вбивати українських дітей. Ми шукаємо, де взяти системи протиповітряної оборони, щоб захистити себе.
Росія використовує балістичні ракети з Пхеньяна, ударні безпілотники з Тегерана та величезні гроші від сибірської нафти, щоб максимально затягнути цю війну й позбавити нашу країну життя. Але ми будуємо, будуємо щодня укриття для шкіл і навіть підземні школи, щоб українські діти могли навчатися в безпеці попри все. І ми переносимо українські підприємства, щоб економіка продовжувала функціонувати. І ми створюємо підземні заводи з виробництва зброї, щоб українські солдати могли захистити себе навіть тоді, коли постачання від наших партнерів затримується. Ми розробили власні нові безпілотники та ракети – і ми поступово повертаємо цю війну в Росію, щоб Путін урешті-решт відчув тиск. Тиск, який змусить його шукати лише одного – миру.
І я щиро ціную те, що Італія робить разом із нами все, щоб реалізувати Формулу миру – усі її пункти, які необхідні для того, щоб мир в Україні був таким же, як і в усіх тих країнах, які його вже мають. Україна не просить нічого більшого, ніж те, що ваша країна чи будь-яка інша країна вже має. Ми просто… ми просто хочемо, щоб жоден батько в нашій країні не мусив ховати свою дружину й дочок, бо вони загинули від російських ракет. Ми просто хочемо, щоб українські хлопці й дівчата більше ніколи не страждали через те, що не можуть допомогти своїм батькам, які перебувають на окупованих Росією територіях. Ми просто хочемо, щоб надбання поколінь українців не було знищене російськими бомбами. Україна заслуговує на безпеку. І ми обов'язково здобудемо безпеку для нашої незалежності і для всього нашого народу, для всіх наших милих дітей.
Тут, на полях форуму, я зустрінуся з Головою Ради міністрів Італії Джорджею Мелоні. І також готуюся до зустрічі з представниками італійського бізнесу. І я впевнений, що разом ми зможемо зробити важливі, дуже важливі речі для захисту життя в Україні, для зміцнення обох наших країн – України та Італії – і для відбудови України після війни. Ми готуємо конференцію в Італії наступного року, присвячену відновленню України, і я дуже хочу, щоб ваші компанії, ваш бізнес та найкращі ідеї працювали з нами – разом з українськими компаніями та українськими ідеями. Ми можемо дати більше сили, економічного та соціального зростання нашим країнам. І я впевнений, що разом ми цього досягнемо.
Я дякую всім, хто допомагає нам, хто допомагає й підтримує Україну! І пишаюся нашим народом. Україна вистоїть. І я запрошую всіх вас бути разом із нами, з Україною й захищати те, що робить людей людьми.
Дякую ще раз за запрошення. Дякую за увагу!
Дуже дякую.
Слава Україні!
