Пане міністре Остін!
Дякую за вашу підтримку та лідерство. Дійсно відчувається, що на чолі команди «Рамштайну» – справжній воїн.
Дорогі міністри, шановні генерали!
Я вдячний кожному з вас за вашу невтомність і за міцні спільні рішення, які ви прийняли для нас, для всього нашого народу. Дуже вам дякую.
Пане генерале Браун!
Ви сьогодні вперше берете участь у засіданні «Рамштайну», і вважаю, що це дуже символічно, якщо врахувати ваш бойовий шлях – бойового пілота, пілота F-16. Упевнений: разом ми всі зробимо багато добрих речей для захисту свободи.
Єнсе, пане Генеральний секретарю!
Вдячний вам за віру в Україну, за впевненість, що Україна буде серед союзників в Альянсі.
Пані та панове!
Наступного понеділка буде вже 600-й день нашого спротиву повномасштабній агресії Росії проти наших людей, проти України. І сьогодні ніхто не скаже точно, скільки ще днів доведеться захищати нашу незалежність та ідентичність. Але зараз вже можна сказати кілька речей, які мають важливе значення.
Перше: Путін не отримає Україну. Друге: Росія не потягне нової гонки озброєнь. І третє: демократія здатна перемогти в цій битві, і її перемога потрібна не лише нашій державі, а кожній нації, усьому світу. Наш час – не час для неволі народів.
Усі ви знаєте, що московські амбіції ніколи не обмежувались Україною. І всі ми хочемо, щоб ці амбіції програли саме в Україні – це найкраща можливість – якнайшвидше, щоб не довелося шукати снаряди й постачати танки в інші держави Європи, Азії чи Африки, які російський диктатор може спробувати перетворити на руїни або захопити у свою божевільну імперію чи зону впливу.
Я знаю, що НАТО готовий і здатний захистити своїх членів від зовнішньої агресії. І хай нам усім не доведеться це випробовувати в реальності. Я знаю, які кроки здатні убезпечити Європу та світ від поширення російської агресії. І я знаю, що потрібно, аби прискорити справедливе завершення цієї війни. Наголошу: справедливе завершення. Повний захист нашого суверенітету, повне відновлення нашої територіальної цілісності, повне гарантування безпеки України після агресії.
Зараз ми – в особливій ситуації на передовій. У такій ситуації, коли важливо тиснути. Без жодних пауз. Це дуже важливо – без жодних пауз. Усі ви розумієте принципи ефективного захисту. Саме такого захисту, який не залишає ворогу шансів перепочити, відновити сили, обрати якусь іншу тактику дій. На сьогодні Росія втратила ініціативу. Ми на неї тиснемо. Ми! Саме українська сміливість і ваша підтримка визначають, що відбувається на полі бою та, головне, – що відбудеться на полі бою. І хоч окупанти ще намагаються штурмувати наші позиції, і хоч захист та наші контрнаступальні дії дуже важкі, все одно Україна, наші воїни – це ті, хто визначає курс подій.
Росія самостійно не справляється з цією війною. Ви це бачите. Їй потрібен Іран – без «шахедів» та іншої допомоги Росія не може. Їй потрібна Північна Корея. Уявіть це: вперше у своїй історії Москва пішла на поклон у Пхеньян. Чорноморський флот Росії тікає якнайдалі від наших морських дронів і ракет. Традиційні покупці російської зброї бачать, наскільки ефективнішою є зброя, яку робить вільний світ і яку використовують українці. Росія хоч і повільно, але впевнено виходить з різних точок геополітичних розломів у світі, бо їй не вистачає своїх сил. Але при цьому в неї ще вистачає ресурсів, щоб розпалювати конфлікти й перетворювати їх на повномасштабні трагедії. Це відбувається і в Сахелі, це може статися ще значно болісніше в Ізраїлі та в регіоні Близького Сходу загалом. Маємо цього не допустити. Можемо не допустити! Маємо тиснути ще потужніше, щоб агресор слабшав швидше й не встигав адаптуватися до нашого тиску. Маємо гарантувати, що Росія прямує до поразки й навіть не намагатиметься претендувати на щось інше.
Одна з найнагальніших битв при цьому – битва проти ключового інструменту Кремля, його найбільшої збоченої гордості, гордості терориста. Минулу зиму Росія хотіла перетворити на зброю проти нас, знищуючи наші електростанції та мережу постачання. Я вдячний усім вам, кожній країні, кожному лідеру, які допомогли нам із ППО та енергетичним обладнанням. Це був справді порятунок життя для всіх нас, наших людей, наших дітей. Очевидно, що цієї зими Росія спробує повторити ту тактику, але зробивши певні висновки та збільшивши терористичні зусилля. Зверніть увагу: навіть під час нападу на Ізраїль терористи завдали цілеспрямованого удару по одній із найбільших електростанцій у регіоні. До минулої зими, коли Росія зробила ставку на таку тактику, інші терористи не робили подібного в межах таких нападів.
Звичайно, наше завдання зараз – пройти цей важкий період, цю зиму. Але насправді реальна сила цього завдання, якщо його реалізувати, значно більша, ніж пройти тільки цю зиму. ППО – це вагома частина відповіді на питання про те, коли закінчиться ця війна та чи закінчиться вона справедливо для України. Я впевнений, що це може бути так. Буде так.
Всі бачать, що дає захист неба. Це гарантія, що в містах буде нормальне життя. Буде економіка. Будуть люди. ППО великого радіуса дії може забезпечити й такі речі, як функціонування наших коридорів у Чорному морі та в Дунайському регіоні. ППО гарантуватиме, що російська авіація не зможе наближатися до наших рубежів, а отже, це подолає проблему російських керованих авіабомб.
Нам усім потрібен зараз саме такий імпульс. Крок уперед у нашому захисті. ППО. Для України це буде перемога життя. Це життєво необхідно. Для Росії це буде провал її ключової стратегії – стратегії терору. Що в неї залишиться, окрім цього?
Потрібно захистити людей. Потрібна можливість жити й акумулювати економічну активність. Потрібен нормальний експорт. Зерно – це ключ до глобальної продовольчої безпеки. Українське зерно. Потім і металургія. Інші товари нашого експорту. Це економічна основа життя. Нам потрібно, щоб діти могли вчитись у школі, а не онлайн, і щоб люди жили не від тривоги до тривоги, а згідно зі своїм баченням днів, тижнів, а краще – місяців. Коли це станеться, більшість наших людей, які знайшли тимчасовий притулок за кордоном, почнуть повертатися. Мільйони українців! Тих, хто знайшов тимчасовий прихисток за кордоном. Що сильніші ми будемо соціально та економічно, то могутніші будемо й у військовому сенсі. Зможемо забезпечити роботу більшої кількості та потужності оборонних виробництв в Україні. Зможемо суттєво менше залежати від допомоги партнерів. Зможемо дати більше підтримки передовій.
Дорогі друзі!
Ми маємо виграти зимову битву проти терору. Можемо виграти. А разом з нею – виграти битву за те, як і на чиїх умовах завершиться ця війна. Україна може вистояти. Вистоїть. Втім, важливо вибити зброю з рук нашого ворога. У чому сильні сторони Росії? Якщо чесно, лише в тому, що вони можуть руйнувати життя. Росія більше нічого не здатна робити. Донор безпеки? Ні. Контрибутор розвитку? Ні. Політичний полюс? Ні. Джерело економічного зростання? Ні. Терорист? Так. Єдине! Що загрожує і Україні, і багатьом іншим націям. Треба вибити цей інструмент із рук Росії – інструмент терору.
Відповідь – протиповітряна оборона та інші види озброєнь, список яких ми обговоримо і яким моя команда поділиться з вами. І, крім усього іншого, будь ласка, пам’ятайте, що це не лише наблизить справедливе завершення війни для нас, але й триматиме війну якнайдалі від вас, від ваших кордонів і ваших союзників – Альянсу. Ракети й дрони не падатимуть у Румунії, чи Польщі, чи деінде, якщо вони не зможуть подолати захист українського неба.
Терористи, як Путін чи ХАМАС, прагнуть тримати в заручниках вільні й демократичні нації. Хочуть влади над тими, хто прагне свободи. Терористи не зміняться. Вони просто повинні програти. А отже, ми повинні перемогти. Ми! Потрібне терпіння для цього. Потрібна стійка й безперервна підтримка для цього. Потрібні правильні кроки. Кроки, які рятують життя. Реально. Життєво необхідні кроки. Та кроки, які посилюють оборону. Масштабно.
Протиповітряна оборона обов'язкова. Я впевнений, що ви мене почули.
Дякую за запрошення! Дякую за увагу! І за вашу спільну велику підтримку протягом усіх цих днів, тижнів, місяців повномасштабної війни! Я дякую вам і вашим народам!
Слава Україні!
