Президент:

Офіс:

Президент:

Офіс:

Президент України

Промови та звернення

І цього тижня буде багато різних важливих переговорів – і не тільки з європейськими політиками, яким до снаги надати Україні сучасні протиракетні системи.

Ми прийдемо в усі наші міста, в усі наші села, у яких поки що немає нашого прапора. Немає на адміністративних будівлях. Хоча українських прапорів там, я впевнений, дуже багато – просто в людей, просто вдома. І ми їх ще побачимо всюди, коли повернемося.

Захищайте необхідність посилення санкцій проти Росії. Це вам до снаги. Нам потрібна потужна наступальна зброя, без якої війна лише затягується. Затягується, і кількість жертв збільшується.

Після ракетного удару по Тернопільській області в лікарнях досі перебувають десять людей. Серед постраждалих – дівчинка, їй 12 років, вона з Харкова. Саме такі факти тепер визначатимуть сприйняття Росії у світі. Не Петро І чи Лев Толстой, а діти, поранені та вбиті російськими ударами.

Всі ви бачили відео з України. Крилаті ракети й бомби, які не лишають каменя на камені від шкіл, лікарень, театрів, музеїв, цілих вулиць і кварталів. Все це – наша реальність. Але ми точно відбудуємо Україну. Вулиці й квартали, мирні міста й села. Ми зцілимо тіла від поранень, а душі – від втрат. І всі ви можете в цьому допомогти.

Сьогодні почався фінальний етап великого дипломатичного марафону, який має завершитися за півтора тижня.

Давайте разом убережемо світ від повернення до часів, коли все вирішувалося на основі так званого права сили, а окремі люди й будь-які їхні ідеї, як і багато народів, просто не мали жодного значення.

Українські військові роблять усе, щоб зупинити наступальні дії окупантів. Наскільки це можливо. Наскільки вистачає важкої зброї, сучасної артилерії – усього того, що ми запитували і продовжуємо запитувати в наших партнерів.

Мета Росії – стерти всі асоціації про Україну, крім війни. Україна без минулого, без світлих моментів сьогодення, а отже, без права на майбутнє. Але вона програє. Ми воюємо за своє майбутнє, вони – за чуже минуле.

Агресор повинен відчути силу демократичного світу, силу міжнародного права вже тоді, коли тільки збирається порушити наявні базові норми.