Промови та звернення

Найважливіше – усе робити на своєму рівні так, щоб уся наша Україна могла досягти потрібних результатів. Кожен, хто воює заради нашої держави, кожен, хто працює, щоб ми вистояли, усі, хто допомагає, – дякую вам і пишаюся вами.

Я дякую Конгресу Сполучених Штатів за рішення, але швидкість постачання та реалізація рішень – це те, із чим також не має бути жодних проблем. Очікуємо зброю в Україні – для наших воїнів.

Кожна з них підтримає нас і цього року, і в наступні роки – безпекова архітектура на час до вступу в НАТО.

Дякую кожному солдату, сержанту, офіцеру та генералу Державної прикордонної служби України, усім підрозділам, які знищують окупанта й оберігають наші громади у прикордонні від російських терористів.

У Європі не буває військових небезпек, які завдають болю тільки комусь одному й не зачіпають інших.

Щоденні російські ракетні удари, щоденні спроби окупанта зруйнувати більше наших позицій – усе це можна зупинити, можна зірвати російські наступальні плани. Але для цього українська сила має спиратися на достатню підтримку від партнерів.

Продовжуємо готувати на червень перший, інавгураційний Саміт миру, і наша команда зараз, а разом із нею й команди ключових партнерів працюють, щоб Саміт став справді глобальним. Точно можемо сказати: усі континенти будуть представлені.

Важливо, щоб усі нові домовленості з партнерами, які вже є на посилення нашої ППО, важливо, щоб кожна ініціатива друзів України допомогти, зокрема, з пошуком і постачанням «петріотів», – щоб усе це спрацювало якнайшвидше.

На якому етапі війна зараз, після двох років «Рамштайну»? Відповідь очевидна: усе, як і раніше, залежить тільки від нашої взаємодії – від того, наскільки швидко ми діятимемо та чи будуть повністю виконані наші домовленості.

Хочу зараз висловити також нашу повагу й усім людям у Славутичі – кожному й кожній, хто зберіг ту сміливість і відданість захисту життя, які врятували всіх нас у 1986 році і які допомогли Україні навесні 22-го року. Славутич не підкорився окупантам.