У цей день шість років тому був ухвалений Закон «Про Національне антикорупційне бюро України». Цим рішенням тодішній парламент відкрив другий фронт захисту нашої держави – від корупції. Ворога не менш підступного, ніж той, який загрожує нам на сході країни. Але чи багато успіхів маємо в боротьбі саме на цьому фронті?
Доводиться констатувати, що ми все ще перебуваємо на самому початку важкої боротьби з корупційними кланами. Які буквально вбивають перспективи нашої економіки та віру в соціальну справедливість. Роблять державу неконкурентоспроможною. На жаль, розбудова антикорупційної інфраструктури роками затягувалася. Злочинці отримували політичне прикриття. А можливості корупціонерів ставити під сумнів діяльність антикорупційних органів прописувалися просто в законах. Саме це в підсумку й дозволило свого часу через Конституційний Суд скасувати статтю Кримінального кодексу, якою встановлювалася відповідальність за незаконне збагачення, визнавши формулювання цієї статті таким, що порушувало презумпцію невинуватості особи. Що стало фактично амністією для тисяч корумпованих посадовців і депутатів.
Після зміни влади у 2019 році антикорупційні органи отримали всі можливості для системної та ефективної роботи. Одним з перших своїх рішень Президент Володимир Зеленський доручив Міністерству закордонних справ забезпечити Національному антикорупційному бюро можливість самостійно співпрацювати з міжнародними партнерами у розслідуванні корупційних злочинів. Фракція партії «Слуга Народу» надала повну оперативну незалежність НАБУ – так зване право на прослуховування. Підкреслюємо: це сталося лише через п’ять років після створення НАБУ. Запрацював у 2019 році й Вищий антикорупційний суд. Без сумніву, все це знакові та вкрай важливі кроки на правильному шляху до справедливості.
Однак чи побачило нарешті суспільство системні ефективні дії? Чи ухвалення всіх необхідних рішень для ефективної роботи антикорупційної інфраструктури дало нам змогу відзначити той факт, що корупціонери нарешті сядуть за ґрати надовго? Доводиться констатувати, що цього не сталося. Навіть сьогодні, вже не маючи прямого впливу на владу, потужні корупційні персони все одно планують своє повернення, домовляються один з одним та концентрують необхідні ресурси – фінансові, медійні, партійні. Їх цікавить у владі тільки суспільне, бюджетне, те, що вони хочуть привласнити.
Змінити це може лише справжня воля народу. Кожного разу, коли Президент пропонує політичному середовищу зробити більш жорсткою реакцію держави на корупцію, у відповідь отримуємо численні варіанти спекулятивного «ні». Тож тепер запитаємо безпосередньо в народу України. Бо це і є основа нового формату нової країни.
Під час ініційованого Главою держави загальнонаціонального опитування 25 жовтня 2020 року перше питання стосуватиметься саме цієї проблеми. Корупція і як її викоренити. Нехай свою відповідь, з якою політичне середовище вже не зможе сперечатися, дадуть всі українці, які щиро зацікавлені в тому, щоб позбутися цього ганебного явища. Щоб навіть ті корупціонери, які «врятувалися» від покарання за п’ять років попередньої влади, побачили: шансів у них вже ніколи не буде, а ризики зростають у багато разів. Сьогоднішня держава не може дозволити собі навіть мінімально толерувати корупцію.
Усвідомлюємо, що таке опитування, на відміну від референдуму, не матиме прямих юридичних наслідків, проте дасть можливість кожному громадянину висловитися так, щоб політики це справді почули. Потреба у цій формі безпосередньої демократії зумовлена тим, що зміст політики у державі має визначати народ. Держава ставить прямі запитання суспільству та отримує прямі відповіді без посередників. Віримо, що поступово саме такі формати змінять нашу політику та зроблять її більш сучасною.