Шановні пані та панове!
Вдячний за можливість звернутися до вас сьогодні й за спілкування, яке нас очікує.
Сподіваюся, що ця розмова наблизить розуміння того, як не допустити розгортання масштабних криз у багатьох регіонах світу. А світ зараз справді перебуває на порозі одразу декількох криз.
Моя країна, Україна, є одним із найбільших і абсолютно сумлінним експортером продовольства. Щороку ми експортуємо десятки мільйонів тонн зернових та іншої агропродукції. Наші виробники забезпечують високе місце України у світових топах з експорту пшениці, кукурудзи, олії.
Але вже четвертий місяць український експорт заблокований через розв'язану Росією повномасштабну війну проти нашої держави на нашій території. Росія перекрила доступ до наших портів на Чорному морі й окупувала нашу частину берега Азовського моря. Внаслідок цієї військової блокади закрита більшість традиційних маршрутів української торгівлі. Наразі 22 мільйони тонн зернових в Україні перебувають у сховищах. Ми не можемо направити їх на світовий ринок, де вони необхідні саме зараз, у цей час.
Уже відчувається, що ціни на зернові, а згодом і на інше продовольство можуть катастрофічно зрости. І вже урядам країн – експортерів продовольчих товарів доводиться ухвалювати рішення щодо закриття експорту тієї чи іншої агропродукції зі своїх країн, щоб якось втримати внутрішні ціни від вибухового зростання й захистити власне споживання.
За оцінкою ООН, цього року голод у світі додатково охопить близько 40-50 мільйонів людей. Вважаю таку оцінку консервативною.
Голод не приходить сам. Разом з ним завжди йде також і політичний хаос, який ще більше погіршує ситуацію, руйнує соціальне життя та створює ще більш небезпечні умови для звичайних людей. Вже в липні, коли в багатьох країнах закінчаться запаси торішнього врожаю, стане очевидним, що катастрофа справді наближається.
Просто погляньте на ціни в магазинах зараз: їхнє зростання – це провісник того, що обов'язково вдарить по людях, якщо нічого не зміниться, якщо ми не зможемо нічого змінити. Це провісник злиднів для бідних і збідніння для середнього класу. Тільки уявіть, яким політичним хаосом це може закінчитись у певних регіонах.
І це я навів лише один аспект того, як війна, розв'язана Росією, впливає на увесь світ. А таких аспектів, окрім загрози голоду й хаосу, насправді багато.
Сам факт морської блокади України Росією є не менш дестабілізаційним для співжиття у світі. Це не просто акт агресії однієї держави проти іншої. Блокада наших портів – це своєрідне навчання для інших потенційних агресорів, які хочуть підкорити сусідів чи забрати їхню територію.
Якщо Росії вдасться безкарно пройти через це у війні проти України, то інші держави побачать, що морська блокада – це нібито допустимий інструмент тиску в сучасному світі. А отже, жоден із торговельних маршрутів на морі й жодна країна після цього не будуть у безпеці.
Беремо третій аспект – характер війни, як її веде російська держава проти нас. За час із 24 лютого цього року російська армія застосувала проти України вже 2 тисячі 400 різних ракет. Абсолютну більшість – по цивільній інфраструктурі. По підприємствах, по складах, зокрема по складах з продовольством, по житлових будинках, по залізниці.
До речі, це також суттєво з точки зору продовольчої безпеки. Ми прагнемо не допустити розгортання продовольчої кризи. Ми працюємо над переведенням нашого експорту на нові маршрути – наскільки це можливо в умовах війни, щоб постачати зерно на світовий ринок залізницею через європейські порти.
Звичайно, це може бути менший обсяг експорту, ніж через Чорне море. Але й ці наші намагання Росія пробує зірвати, коли знищує ракетами залізничні мости, вокзали, логістичні центри. Десятки українських міст і сотні селищ зруйновані вщент через обстріли з російської авіації та артилерії. Це просто руїни. Чорні, випалені, порожні міста.
За три місяці російські бойові літаки вже понад 3 тисячі разів з'являлись у нашому небі. І немає таких об'єктів, які б вони намагалися не бомбардувати. Зруйновано більш як 600 закладів охорони здоров'я – лікарень, пологових будинків, поліклінік, амбулаторій. Майже дві тисячі освітніх об'єктів – це університети, школи, дитячі садочки. У різних регіонах України спалені чи пошкоджені російськими обстрілами десятки релігійних обʼєктів – церкви, мечеті, інші місця зустрічей релігійних громад.
Тільки вчора й тільки в одному нашому місті, у Харкові, внаслідок російських артилерійських ударів загинули 9 людей. Серед них – п'ятимісячна дитина та її батько. Дитину, яка була на руках у батька, вибухом відкинуло на дах підʼїзду будинку. Її навіть знайшли не одразу. Мати була важко поранена. Російські військові обстріляли звичайні житлові квартали.
І це – щоденна реальність нашої країни з 24 лютого. Але російське вторгнення в Україну почалося набагато раніше. Ще у 2014 році Росія захопила наш півострів Крим і розпочала війну на Донбасі – у двох регіонах нашої держави. Вісім років ця війна залишалася локальною, поки в Москві не ухвалили рішення піти в наступ проти всієї нашої держави.
У чому сенс цієї війни для Росії? Вони говорять про це відкрито. Російське керівництво вважає, що Україна має бути колонією Росії. А українці? Якщо народ не хоче підкоритися, то його вирішено знищити.
Також окупанти депортують наших людей на територію самої Росії та розселяють у різних віддалених регіонах. Кількість таких депортованих українців – сотні тисяч. І це також один зі способів підкорення народу.
Насправді вражає, з якою відвертістю Росія намагається повернути у світове життя порядки тих старих часів, коли колонізатори та імперії навʼязували свою політику чи своє панування іншим народам.
Четвертий аспект – це ставлення російських окупантів до людей на захопленій території. Маємо досвід Криму, який з 2014 року перебуває під контролем Росії як окупанта. І був перетворений на одне з найбільш небезпечних місць у Європі. І для всіх, хто цінує свободу, і для корінного народу Криму – кримських татар, і для мусульман на півострові.
Не буває жодного тижня – я підкреслюю це, жодного тижня за вісім років – щоб не надходили новини про нові репресії чи судилища проти тих, хто не влаштовує окупантів. Як наслідок – ви не знайдете у Європі іншого місця, ніж окупований Росією Крим, де так безкарно й так масово репресують мусульман та всіх інших, хто просто хоче жити своїм вільним життям. Як можна це не бачити або ігнорувати? Це ж відбувається на очах в усього світу!
І п’ятий аспект – уже давно не було такого ризику застосування зброї масового ураження.
Російські державні пропагандисти відкрито погрожують ядерною зброєю. Світові політики готуються до можливості застосування Росією так званої тактичної ядерної зброї або хімічної зброї, біологічної зброї.
Що це означає для світу?
Передусім це може призвести до зміни ставлення різних держав до зброї масового ураження. Якщо Росія безкарно вдається до ядерного шантажу, то різним силам у світі може здаватися логічним, щоб і собі набути ядерної зброї. Сказати, що це небезпечно для всього світу, – це нічого не сказати.
Україна зробила найбільший внесок у ядерне роззброєння, віддавши третій за потужністю ядерний арсенал. Це відбулось у 1990-х роках. Зараз Росія всупереч своїм документально зафіксованим зобовʼязанням гарантувати безпеку України після відмови нашої держави від ядерного статусу веде проти нас загарбницьку, колонізаторську війну. І при цьому погрожує ядерною зброєю.
Хто ж після цього може повірити в ідею ядерного роззброєння? І як після цього надійно гарантувати довгострокову безпеку тим регіонам, які обирають для себе без'ядерний статус?
Ще півроку тому навіть уявити було неможливо, що такі питання постануть. Але тепер це також один із наслідків російської агресивної політики.
Пані та панове!
Я навів вам лише п'ять аспектів того, як розв'язана Росією війна проти України впливає на глобальну ситуацію. Впевнений, ви усвідомлюєте, що таких аспектів значно більше. Це наймасштабніша війна у Європі з часів Другої світової. І сьогодні ніхто не спрогнозує на сто відсотків, яких негативних аспектів для світу точно не буде від цієї війни.
Що швидше цю війну вдасться закінчити, то краще буде для кожного народу. Не тільки для нас. Що швидше будуть розблоковані наші порти, то скоріше зупиниться розгортання продовольчої кризи, бо зможемо відправити на світовий ринок і наші запаси, і новий врожай. Який цьогоріч, до речі, все ж буде меншим, оскільки російські війська свідомо мінували поля та знищували аграрну техніку.
Вважаю, що Росія свідомо зробила ставку на продовольчу кризу. Щоб збільшити залежність інших країн від себе та щоб доступ до продовольства став ще одним чинником тиску в глобальній політиці.
Що швидше будуть звільнені наші землі від окупантів, то надійніше будуть захищені люди всюди у світі. Захищені від агресивних бажань тих, хто хоче проводити колоніальну політику, як у старі часи.
Якщо світ справді буде обʼєднаним і чесним щодо цієї агресії Росії проти нашої суверенної держави, то швидкість припинення цієї війни вимірюватиметься тижнями. Тижнями, навіть не місяцями.
Я вдячний лідеру вашої країни, Президенту Індонезії, за запрошення на саміт «Великої двадцятки» восени. Я прийняв це запрошення. І я вірю в те, що до саміту восени світ розв'яже всю цю велику проблематику.
Маємо не допустити масштабного голоду. Маємо зупинити масові вбивства та репресії. Маємо назавжди відучити будь-які держави світу від ядерного шантажу та загравання із загрозою від хімічної чи біологічної зброї.
І я вірю, що на цьому саміті будуть тільки держави-друзі, держави-партнери, і не буде будь-яких окупантів. Прошу всіх індонезійців молитися за мир в Україні, за народ України і за те, щоб мудрості світу вистачило, щоб урятувати людство від наявних загроз.
Дякую вам за увагу!
Слава Україні!