Шановна пані Голово Палати представників!
Шановна пані Голово Сенату!
Шановний пане Прем’єр-міністре!
Шановні пані та панове депутати та члени уряду!
Дорогий бельгійський народе!
Вісім років війни. 36 днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації. Чи багато людей очікували, що наша держава й наш народ зможуть чинити опір російським військам стільки часу?
Будемо чесними: ні. Небагато. Думали, що ми впадемо під ударами російських військ. Але ми вистояли. Наш народ вистояв. Ми боремось. Ми захищаємо нашу свободу, вражаючи світ мужністю українських героїв. Наших Збройних Сил України та всіх громадян України, які не здаються. Які вірять у перемогу.
На півдні нашої держави є таке місто Маріуполь, про яке ви сьогодні згадували. Я вам дуже вдячний, пані спікер. Одне з найбільш перспективних і економічно сильних міст України. Так було до цієї війни. А зараз понад 90% усіх будівель цього міста повністю зруйновані російськими ударами – авіації, артилерії, мінометів, танків. Загинули тисячі мирних маріупольців. Людей ховають просто в місті. У дворах багатоповерхівок. Вірніше, того, що залишилося від багатоповерхівок.
Понад три тижні Маріуполь – у повній блокаді. Російські військові закрили всі вʼїзди у місто, заблокували підхід з моря. Там немає – ви всі знаєте ці деталі – там немає нічого: води, їжі, ліків, немає життя. Просто немає всього того, що потрібно для підтримання будь-якого життя.
Але Маріуполь не здається. Маріуполь продовжує боротися з окупантами. У його захисників був вибір – вони могли вийти з міста й віддати його російським загарбникам. Вони цього не зробили.
Кожного божого дня ми намагаємося зробити все, щоб працювали гуманітарні коридори з Маріуполя! Щоб урятувати звідти мирних мешканців, які ще залишаються в місті. Жінок і дітей, людей старшого віку… Частково нам це вдається. Але в більшості випадків російські військові не випускають людей на вільну територію України. І не допускають будь-які гуманітарні вантажі в Маріуполь.
Сьогодні це найстрашніше місце у Європі. Там пекло. Там катастрофа, про яку всі знають, увесь світ. Але ніхто не має достатньої рішучості, щоб допомогти зупинити катастрофу в цьому місті та в інших містах нашої держави.
І зараз я хочу запитати в усіх – у вас запитати, хочу запитати в всіх європейців, які зараз мене чують. На що сподіваються захисники Маріуполя? На що сподіваються захисники інших міст, містечок і сіл України? В усіх тих районах, де битви не менш страшні, ніж було у вас під Іпром. А може, в Маріуполі навіть страшніше... Не знаю.
Чи сподіваються захисники наших міст на закриття неба над Україною для російських ракет і літаків? Вони знають, що для цього немає сміливості.
Чи думають вони про те, чи відповідає наша держава критеріям для вступу в Європейський Союз? Наша держава, яка віддала вже тисячі життів у війні за свободу у Європі...
Чи вираховують маріупольці чи захисники будь-якого іншого міста України рівень збитків європейських компаній від припинення бізнесу на російському ринку? Чи думають вони взагалі про гроші?
Ні. Не сподіваються. Не вираховують. Бо точно цього достойні.
Погодьтеся, це абсолютно різні світи. Світ тих, хто реально бореться за свободу. Тут і зараз. Проти тиранії. Проти тиранії, яка хоче розколоти Європу та знищити все, що нас об'єднує.
Все, що об'єднує вас... І світ тих, хто настільки звик до свободи, що навіть не хоче помічати, чого вартує боротьба за неї. Світ тих, хто вважає, що російські алмази в Антверпені, наприклад, – це важливіше, ніж війна на сході Європи.
Або світ тих, хто вважає, що доступність європейських портів для російських суден – це важливіше, ніж намагання воєнної машини Росії розчавити цілий народ поруч із вами. 40 мільйонів українців!
Головне питання в житті кожної людини не в тому, на що ця людина сподівається, про що думає або що вираховує... Головне питання – це питання про те, чого людина достойна.
І я як Президент гідної країни звертаюся до вас із цілком логічними констатаціями. З тим, що зрозуміло абсолютній більшості світу, Європи, європейців у різних країнах. Ми ж бачили ці опитування, ми знаємо, як нас підтримують люди.
Наші захисники гідні того, щоб отримати від Європи, за свободу якої вони і воюють, ту зброю, яка точно зупинить наступ Росії, а значить – наступ тиранії.
Коли ми говоримо про літаки, танки, артилерійські системи, протикорабельну зброю, ми говоримо про те, що дійсно потрібно. І що є у країн Євросоюзу, у країн НАТО.
Наші захисники гідні того, щоб європейські компанії нарешті припинили заробляти разом із тими, хто намагається нас знищити.
Наші захисники гідні всього того, щоб не гадати про критерії, а знати, що Україна буде членом Європейського Союзу. Бо якщо вони програють, якщо програємо Маріуполь та інші українські міста, не буде більше жодного міцного Європейського Союзу. Бо прийде тиранія, щоб забрати у вас те, чим ви володієте й пишаєтесь.
Зрозуміло, що ми вам цього не бажаємо. І це в жодному разі не погроза. Це реальність. Ми її відчуваємо. Це констатація всіх тих фактів, у яких ми живемо. Того, що добре видно з Маріуполя. Маріуполя – штаб-квартири європейського опору. Того, що добре видно з України – штаб-квартири європейської гідності.
І я впевнений, що в тих поважних штаб-квартирах, які розташовані на вашій прекрасній землі, повністю усвідомлюють все те, про що я вам говорю. Усвідомлюють. Хоча, можливо, вголос і не кажуть. Тож давайте всі разом у Європі будемо гідними тих подвигів, який здійснюють українці у війні за свободу. За вільну Європу і проти тиранії. Проти Росії.
Ми вдячні вам, дуже вдячні вашій державі за підтримку, яку ви вже надали. Бельгія однією з перших надала нам оборонну допомогу. Це історичний момент, історична подяка. Ми цього ніколи не забудемо.
Ви тепло прийняли вже понад 30 тисяч українців, які покинули свої домівки через цю війну. Але саме ви як держава – серце Європи можете надихнути усіх інших європейців зробити більше. Щоб допомогти нам вигнати окупантів з України і відновити дорогоцінний мир.
Мир, який вартує більше, ніж будь-що, ніж будь-які цінності, ніж будь-які алмази. Більше, ніж будь-які угоди з Росією. Більше, ніж будь-яке російське судно у європейських портах. Більше, ніж будь-який барель російської нафти.
Кожен з вас добре знає, що треба робити, щоб повернути мир. Щоб бути справді гідними Європи. Тож допоможіть нам, тож зробіть це! Зброя. Санкції. Членство в ЄС.
І вже скоро майбутнє віддячить вам.
Слава всім нашим героям!
Слава героїчному місту Маріуполю!
Дякую щиро вашій державі!
Слава Україні!