Шановна пані Спікер парламенту!
Шановний пане Прем’єр-міністре!
Шановні пані та панове депутати!
Народе Албанії!
Вчора мусульмани всього світу відзначали Ід аль-Фітр, що знаменує завершення Рамадану – священного для ісламу місяця посту. І я вітаю вас із цим святом.
Бажаю вам того, що бажають одне одному всі українці та всі українки, – миру.
Протягом цього місяця мусульмани України й усе наше суспільство не бачили жодного спокійного й мирного дня. Так ми живемо після 24 лютого. Саме так. Росія перетворила всі наші дні на смертельну небезпеку.
Учора внаслідок ракетного удару по нашій Одесі, нашому південному місту, загинула дитина – хлопчик 14 років. Поранення дістала й дівчина 17 років. Кожного дня у нас така реальність.
Кожного дня українці втрачають дітей від російських ударів. А вже понад 600 дітей стали жертвами цього вторгнення Росії. 220 дітей були вбиті, 406 – зазнали поранень.
Сьогодні – церемонія прощання із журналісткою Вірою Гирич, яка була вбита російською ракетою у себе вдома в столиці нашої держави Києві. Ракета влучила прямо в її будинок. Звичайний багатоповерховий будинок неподалік центру столиці.
Російська армія бʼє по наших містах і селах з артилерії, з авіації. Не жаліє ракет.
У нашому найбільшому місті на сході країни, в місті Харкові, зруйнована пʼята частина усіх будинків. Це понад дві з половиною тисячі будинків.
Вони спалені, розбиті російськими снарядами або пошкоджені обстрілами.
Колись одне з найбільш розвинутих міст на березі Азовського моря – місто Маріуполь – зруйноване вщент. Там немає жодної вцілілої будівлі. Жодної, уявіть собі!
Це півмільйонне місто російська армія тримала в жорстокій облозі з початку березня. Не допускаючи туди воду, їжу, ліки – нічого й нікого. І не припиняючи його бомбардувати. Це буквально випалене місто. Але можна взяти будь-яке українське місто чи село, куди зайшли окупанти, і звідти будуть дуже схожі повідомлення.
Про руйнування і про вбивства. Про знущання. Про примусове вивезення людей у Росію. Про тотальне розкрадання всього, що є на нашій території.
Люди старшого віку, які пережили дві окупації – ще під час Другої світової війни окупацію нацистів і зараз окупацію російської армії, – говорять про те, що 80 років тому вони не бачили такої жорстокості.
От зараз бачили, як російські військові стріляють дітям в обличчя. Зараз бачили, як звичайних людей – селян, яких взяли у полон, – днями й ночами змушували лежати просто на землі за мінусових температур. Виявляється, у російських військових є спеціальний метод «боротьби» в холодну пору року з втечею полонених: вони змушують набрати воду у взуття, надіти його й ось так лежати на землі, на холоді.
Люди переставали відчувати ноги, у них відмерзали пальці. Але окупанти не дозволяли їм навіть підвестися, а не те що зігрітися.
У районах, звільнених від російської армії, ми постійно знаходимо поховання закатованих людей. У них звʼязані руки, сліди пострілів по руках і ногах, зламані ребра. Багатьох вбили пострілом у потилицю.
Часто окупанти навіть не дозволяли закопати тіла вбитих ними людей. Тіла знаходять у лісах, у посадках, у підвалах, в колодязях.
Відступаючи з нашої землі, російська армія залишила вбитих і просто на вулицях.
Росії пропонувалося припинити вогонь хоча б на православну Пасху. Не було відповіді. Пропонувалося й на Песах – не було відповіді. Священність місяця Рамадан Росія також проігнорувала.
Тільки вдумайтеся: 86 релігійних обʼєктів зруйновано чи пошкоджено внаслідок обстрілів. І все це – церкви, мечеті, молитовні будинки. Російська армія не намагається вберегти від своїх обстрілів навіть обʼєкти російської ж церкви!
Це повне забуття моралі. Повна відмова від загальнолюдських цінностей. Повне невизнання життя як безумовної цінності.
І вони не хочуть зупинятися, напавши на Україну. Вони хочуть піти далі.
Намагаючись відродити тиранію найгіршого рівня, яку тільки бачили у ХХ столітті, Росія стала найбільшою загрозою всьому вільному світу.
І я вдячний кожному народу, який разом з нами бореться проти цієї тиранії.
Бо тільки якщо зупинимо Росію зараз і в Україні, зможемо врятувати Європу від настання нової ери – ери несвободи.
Зможемо врятувати від того, що довелося пережити, зокрема, і вашому народу.
Пані та панове!
Народе Албанії!
Я вдячний вам за те, що ви не вагалися, кого підтримати в цій боротьбі. Ви однозначно стали на бік свободи та правди. Дякую вам за конкретні кроки для України. За оборонну допомогу. За підтримку санкцій проти Росії. За те, що піклуєтеся про наших людей і приймаєте в себе наших дітей, зокрема в Дурресі.
Таке ваше ставлення до українців та українок у важкий час нагадує мені про святу матір Терезу. Албанку, життя якої стало символом гуманізму для всіх у світі.
Вона вчила людей, що завдяки щоденним добрим зусиллям можна перемогти зло й наблизитися до тієї святості, яку люди памʼятатимуть з покоління у покоління.
Я вірю, що, працюючи разом з усіма європейцями саме так – щоденними добрими зусиллями, ми зможемо не тільки зупинити цю війну, розвʼязану Росією. А й зможемо захистити Європу в майбутньому від повторення такої загрози.
Зараз, коли у Європейському Союзі обговорюється шостий санкційний пакет проти агресії Росії, ми маємо наполягати всі разом, щоб його частиною стало нафтове ембарго й реальне блокування будь-яких схем, які Росія використовує, щоб обманути вільний світ та ігнорувати санкції.
Російські банки мають бути повністю відключені від світової фінансової системи.
Хоч як би складно було, потрібно свідомо обмежувати торгівлю з Російською Федерацією. Бо якщо не сьогодні, то завтра Росія свідомо використає торговельні звʼязки, щоб ударити й по вашому ринку, коли захоче від вас якихось політичних поступок. Потрібно вчасно позбавити її цього інструменту.
Я прошу вас закрити порти для російських суден. І обмежити приїзд російських туристів. Бо ви ніколи не можете знати, хто приїхав до вас... Може, вбивці, які були в Бучі? А може, кати Маріуполя? А може, хтось із тих, хто працює на підрив вже й вашої держави?
Я вдячний Албанії за взаємодію на майданчику Організації Обʼєднаних Націй. Особливо зараз, коли ваша держава працює як непостійний член Ради Безпеки ООН.
Треба зробити принципову річ і припинити використання коштів ООН для спонсорування Росії. Якщо вона порушує Статут ООН, загрожує продовольчій безпеці світу та знищує мир у Європі, вона не має права отримувати від ООН жодного цента.
За час із 2014 року, коли Росія захопила наш півострів Крим і розпочала війну на Донбасі, ООН закупила в неї товарів і послуг як мінімум на два з половиною мільярди доларів. Це просто несправедливо. Неправильно.
Ще десятиліття тому Україна й Албанія обрали шлях демократії та європейської інтеграції. Ми не зійшли з цього шляху. Ми разом вкладаємось у розвиток свободи і обʼєднаної Європи. І я вірю, що коли настане час ухвалювати рішення про вступ України до Європейського Союзу, ваш голос вже зможе прозвучати на нашу підтримку.
Впевнений, саме зараз всі у світі проявляють свій справжній характер.
Хтось великий за розмірами, але дуже маленький, коли треба бути сміливим. А хтось невеликий на мапі, але сердечність має одну з найбільших.
Дякую, Албаніє!
Дякую за підтримку. Дякую за цю сердечність.
Слава Україні!