Великий народе великої України!
Сьогодні велике свято. І я перебуваю у великому місці – великому Софійському соборі. У соборі, який закладено тисячу років тому на полі священної битви, де військо Київської Русі-України розгромило печенігів. У соборі, який не зруйнувала ні ординська навала, ні нацистська окупація, який вистояв попри все!
Сьогодні всі ми віримо в нову перемогу України. І всі ми впевнені, що нас не знищить жодна орда й жодна нечисть.
Ми долаємо темні часи. І в цей світлий день я й більшість із нас – не у світлому одязі. Але ми боремося за світлу ідею. На світлій стороні. І на нашому боці – правда, люди, Господь і вище небесне сяйво. Сила заступниці роду людського – Богородиці Оранти. Вона наді мною. Вона над нами всіма.
Непохитний стовп Церкви Христової, непорушний мур головної твердині – Києва, нерушима стіна держави. Допоки є Оранта, є Софія, а з нею стоїть Київ, а з ними – вся Україна!
Над образом Оранти написані слова з Книги псалмів: «Бог серед міста, і воно не похитнеться. Бог йому допоможе перед світанком». У цей великий день ми всі віримо, що наш світанок скоро настане.
Оранта латиною означає «той, що молиться». Останні два місяці ми молимося всі. І у Воскресіння Христове, що символізує велику перемогу життя над смертю, кожен з нас просить у Господа одного й промовляє до неба однакові слова, слова великої і єдиної молитви «Боже Великий, Єдиний! Нам Україну храни!»
Захисти тих, хто захищає нас! Бороніть, небеса, тих, хто боронить рідну землю. Зміцни волю тих, хто захищає нас від неволі. Збережи тих, хто береже Україну. Це наші військові, нацгвардійці, прикордонники, наша територіальна оборона, розвідка. Ці та всі інші наші воїни світла.
Допомагай тим, хто їм допомагає. Це волонтери й усі небайдужі люди. З України та всього світу. Дай сили всім, хто віддає всі сили. Хай кожен, хто шукає, завжди знайде. Хай кожен, хто в дорозі, завжди її подолає. І хай кожен, хто для порятунку України робить усе можливе, ніколи не втрачає віри в те, що все можливо.
Бережи життя тих, хто рятує життя інших. Це всі наші медики. Наші пожежники, рятувальники, сапери. Хай перемога життя буде символом не тільки цього свята. Хай життя виграє битву у смерті кожного дня.
Бережи наших матерів. Дай витримки тим, хто чекає сина чи доньку з війни. Дай стійкості тим, хто, на жаль, не дочекався своєї дитини з фронту. Допоможи здолати нестерпний біль тим, хто втратив рідне дитя у мирних містах і селах, куди Росія принесла смерть.
А всім нашим матерям і всім нашим бабусям дай міцного здоров’я ще на многая і многая літа. Щоб дочекатися своїх. Щоб дочекатися миру й перемоги. Щоб дочекатися справедливості. І щасливої старості, яку в них намагаються вкрасти загарбники. І замість того, щоб плести онукам шарфики й светрики, вони плетуть сьогодні маскувальні сітки. Тож дай їм довгих років мирного життя.
Як і нашим батькам. Як і нашим дідусям. Які колись розповідали онукам про війну, а сьогодні відправляють онуків на війну. Наші батьки й наші діди будували цю країну. Сьогодні вони бачать, як її руйнують. Дай їм побачити, як наша земля буде звільнена й відбудована. А нам дай сили це зробити.
Бережи всіх наших діточок. Дай кожному хлопчику й кожній дівчинці щасливу юність, молодість, зрілість і старість, які хоча б трохи дадуть змогу позбутися спогадів їхнього страшного дитинства в час війни. Недитячих страшних ігор, у які їх змусили грати. Хованки, але в підвалі, від бомб. Біг, але від пострілів. Мандри, але через втрату домівки, рятуючись від війни.
Збережи всіх українців! Ми ні на кого не нападали, тож дай нам захисту. Ми ніколи не знищували інші народи, тож не дай нікому знищити нас. Ми не захоплювали чужих земель, тож не дай захопити нашу.
Збережи Україну! Її правий і лівий береги в часи, коли нас підло б’ють і по правій, і по лівій щоці. Наприкінці зими до нас прийшла зовсім не весна. В наш дім принесли холод. На світанку нам принесли непроглядну темряву.
Ми віримо, Боже, що під час свого суду ти не забудеш їх усіх. Всіх тих, хто забув усі твої заповіді.
Не забудеш про Бучу, Ірпінь, Бородянку, Гостомель. Усіх, хто пережив звірячі злочини. Дай їм та всій нашій землі людського щастя.
Не забудеш про Чернігів, Миколаїв, Херсон, Суми, Харків, Ізюм, Краматорськ і Волноваху, Попасну. Всі інші міста й села, які чують моторошні вибухи. Дай їм і нам усім почути салют перемоги.
Не забудеш про Маріуполь і його героїчних захисників. Можна знищити стіни, але неможливо знищити фундамент, на якому тримається дух. Дух наших воїнів. Дух усієї країни.
Ми бачимо страшні сцени війни. Дай нам побачити щасливу картину миру.
Ми проходимо надважкі випробування. Дай нам дійти на цьому шляху до справедливого кінця – до початку щасливого життя й процвітання України!
Наші серця сповнені лютим гнівом. Наші душі сповнені лютою ненавистю до загарбників і всього, що вони накоїли. Не дай люті зруйнувати нас зсередини. Перетвори її на наші звершення ззовні. Перетвори її на добру силу, щоб перемогти сили зла.
Вбережи нас від розбрату й розколів. Не дай нам втратити єдність.
Зміцни нашу волю й наш дух. Не дай нам втратити себе. Не дай нам втратити жагу до свободи. А отже, не дай нам втратити запал до праведної боротьби. Не дай нам втратити надію на перемогу й почуття власної гідності, а отже – не втратити власну свободу. Не втратити Україну. А отже – не втратити віру.
Дорогі українці!
Торік ми зустрічали Великдень вдома через пандемію. Цьогоріч ми знову відзначаємо Воскресіння Христове не так, як звикли. Через інший вірус. Через чуму під назвою війна.
І торішню, і теперішню загрозу об’єднує одне – ніщо не зможе здолати Україну.
Велике свято сьогодні дає нам велику надію й непохитну віру в те, що світло переможе темряву, добро переможе зло, життя переможе смерть, а отже, неодмінно переможе Україна!
І на Великдень ми просимо в Бога великої благодаті, щоб здійснилася наша велика мрія – це ще один Великий день, день, коли в Україні настане великий мир. А з ним – вічна злагода й процвітання.
З вірою і впевненістю в це я вітаю всіх вас зі святом Пасхи й Великоднем.
Бережіть себе. Бережіть своїх близьких. Бережіть Україну!
Христос воскрес!
Воістину воскрес.