Шановні лідери!
Ваші Високоповажності!
Сьогодні я хочу розповісти вам про день, який уже минув, і про день, який ніколи не має настати.
У ніч на 4 березня 2022 року я отримав одне з найстрашніших повідомлень із початку повномасштабного російського вторгнення в Україну.
У повідомленні йшлося про те, що російські танки обстрілюють безпосередньо будівлі нашої української атомної електростанції. Запорізької атомної електростанції. Найбільшої у Європі. Шість ядерних реакторів. Російська армія атакувала цей об'єкт так само жорстоко, як і будь-який інший за час цієї війни. Не думаючи про наслідки, які могли бути катастрофічними. Це був один із найстрашніших моментів війни, коли ніхто не знав, чим закінчаться російські удари по ядерному об'єкту, а кожен в Україні згадав, що таке Чорнобиль.
На цей момент Запорізька атомна електростанція залишається окупованою російськими військами. На жаль. І там є загроза ядерної аварії. Це найбільше джерело радіаційної небезпеки у Європі, а можливо, й у світі.
Саме тому у Формулі миру, яку я представив, першим пунктом стоїть питання ядерної безпеки.
В Україні ми точно знаємо, із чим маємо справу. І я хочу подякувати вам, членам Генеральної Асамблеї, за ухвалення в липні цього року резолюції щодо безпеки ядерних об'єктів в Україні. Більшість у світі розуміє, що стоїть на кону. Генеральна Асамблея висунула вимогу до Росії повернути Україні контроль над Запорізькою атомною електростанцією. Тільки тоді Європа та світ повернуться до реальної ядерної безпеки.
А тепер про день, який ніколи не має настати.
Не зумівши здолати опір нашого народу на полі бою, Путін шукає інші шляхи, щоб зламати український дух. Один із його методів – удари по нашій енергетичній інфраструктурі. Це цілеспрямовані російські атаки на наші електростанції та всю енергетичну мережу. На сьогодні Росія зруйнувала всі наші теплові електростанції та значну частину наших гідроенергетичних потужностей. Так Путін готується до зими – сподіваючись замучити мільйони, мільйони українців. Звичайні сім'ї – жінок, дітей. Звичайні міста, звичайні села. Путін хоче залишити їх у темряві й холоді цієї зими, щоб змусити Україну страждати й капітулювати. Лише уявіть собі, будь ласка, свою країну без 80% енергетики – із такою зруйнованою частиною енергосистеми. Яким було б ваше життя?
Нещодавно я отримав іще одне тривожне повідомлення від нашої розвідки.
Схоже, що Путін справді планує атаки на наші атомні електростанції та їхню інфраструктуру, щоб відімкнути станції від електромережі. За допомогою супутників, до речі, пані й панове, супутників інших країн Росія отримує зображення та детальну інформацію про інфраструктуру наших АЕС.
Але чим це загрожує насправді?
Будь-який удар ракети чи безпілотника, будь-яка критична аварія в енергосистемі може призвести до ядерної катастрофи.
І Москва мусить це розуміти. І це залежить, зокрема, від вашої рішучості щодо тиску на агресора. Адже це атомні електростанції! Вони мають бути в безпеці.
Пані та панове!
Два роки тому, восени 2022 року, я запропонував комплексну стратегію припинення війни й гарантування безпеки. І я презентував Формулу миру на надзвичайно інклюзивній політичній платформі для світових лідерів – саміті G20 в Індонезії, на якому були представлені мільярди громадян з усіх куточків світу.
І для нас важливо, щоб усі ці люди зрозуміли нас – зрозуміли, що Україна хоче закінчити цю війну більше, ніж будь-хто інший у світі.
Війна завжди становить загрозу для багатьох. Ви всі бачите в ЗМІ та читаєте в доповідях, що відбувається в Україні через війну Росії, а багато хто уявляє, що це відбувається з ними. І так, дим від пожеж у зруйнованих війною містах може дістатися інших країн. А якщо, не дай боже, Росія спричинить ядерну катастрофу на одній із наших атомних електростанцій, радіація не зважатиме на державні кордони, і, на жаль, різні нації відчують на собі її руйнівні наслідки. Багатьох це турбує, але завжди найглибше розуміють війну в тих домівках, які вона руйнує.
Саме український народ відчуває весь біль цієї війни. Саме українські діти вчаться розрізняти звуки різних видів артилерії та дронів через російську війну. Саме наші люди примусово роз’єднані окупацією, бо Путін вирішив, що може робити все, що заманеться. Саме наші героїчні солдати віддають свої життя, захищаючи нашу країну від загарбників, які намагаються вкрасти нашу землю. Саме тому ми говоримо, і небезпідставно: не може бути справедливого миру без України.
І я дякую кожному лідеру, кожній країні, яка підтримує нас у цьому, яка розуміє нас, яка бачить, як Росія, країна у понад 20 разів більша за Україну за територією, і далі хоче мати більше земель, що є безумством, і захоплює їх день за днем, водночас прагнучи знищити свого сусіда. І для цього Росія знайшла собі дуже особливих приятелів – Північну Корею та Іран. Дуже промовистий вибір друзів. Тепер кожен сусід Росії у Європі та Центральній Азії відчуває, що війна може прийти й до них. І тільки подумайте, які втрати це означатиме для світу.
І я дякую майже ста країнам і міжнародним організаціям, які підтримали Формулу миру. Це справді глобальна спільнота: Африка, Азія, Європа, Латинська Америка, Північна Америка, Тихоокеанський регіон – усі об'єднані Формулою миру.
І я радий, що перший Саміт миру так нагадував Генеральну Асамблею ООН – усі були рівні. Усі нації, що брали участь у Саміті миру – великі й малі, – без права вето, без права блокування. Ті, що були незалежними протягом століть, і ті, що лише нещодавно здобули незалежність. Ті, що самі пройшли через війни, і ті, що звикли до миру. Усі. Усі були рівними – це те, що Росія ненавидить найбільше й не може контролювати, тому Росія каже, що Формула миру їй не підходить.
Тут, в ООН, я вже зустрічався з лідерами Індії та Гватемали, Японії та Італії, Туреччини та Фінляндії, Канади та Парагваю, Словенії, Німеччини тощо. І мої зустрічі триватимуть. Це різні частини світу – абсолютно – і різні політичні устрої, але їх об'єднує спільне розуміння: мир потрібен, і це має бути справжній, справедливий мир.
На жаль, в ООН неможливо по-справжньому й справедливо розв’язувати питання війни та миру, оскільки в Раді Безпеки надто багато залежить від права вето. Коли агресор використовує право вето, ООН безсила зупинити війну. Але Формула миру може це зробити – знову ж таки, у ній немає права вето. Ось чому це найкраща можливість для досягнення миру – усі рівні, і вона ефективна та всеосяжна.
Коли хтось пропонує альтернативні, половинчасті плани врегулювання – так звані низки принципів, – це не тільки нехтує інтересами й стражданнями українців, яких війна зачепила найбільше, це не тільки ігнорує реальність, а й дає Путіну політичний простір для продовження війни й тиску на світ, щоб узяти під контроль іще більше країн. Будь-які паралельні або альтернативні спроби досягти миру – це по суті спроби лише досягти затишшя, а не припинення війни, оскільки світова ініціатива – Формула миру – існує вже два роки. І, можливо, хтось хоче отримати Нобелівську премію для своєї політичної біографії за заморожене перемир’я замість справжнього миру, але єдині нагороди, які Путін дасть вам у відповідь, – це ще більше страждань і катастроф.
Ми маємо відновити ядерну безпеку.
Енергія не повинна використовуватися як зброя.
Ми маємо гарантувати продовольчу безпеку.
Нам потрібно повернути додому всіх наших полонених солдатів і цивільних, примусово депортованих до Росії.
Ми маємо дотримуватися Статуту ООН і гарантувати наше право – право України – на територіальну цілісність і суверенітет так само, як ми робимо це для будь-якої іншої нації.
Нам потрібно домогтися виведення російських окупантів, що покладе край бойовим діям в Україні.
Ми маємо притягнути до відповідальності винних у воєнних злочинах.
Нам потрібно запобігти екоциду й зупинити знищення природи, спричинене війною.
І ми маємо не допустити другої чи третьої фази цього російського вторгнення.
І нам потрібно чітко заявити: війна закінчилася.
Це і є Формула миру.
Що з цього може бути неприйнятним для тих, хто дотримується Статуту ООН?
Якщо хтось у світі шукає альтернативи будь-якому із цих пунктів або намагається ігнорувати будь-який із них, найімовірніше це означає, що він сам хоче зробити частину того, що робить Путін: пункт, який вони ігнорують, розкриває бажання, яке вони приховують.
І коли китайсько-бразильський дует намагається перерости в хор голосів – із кимось у Європі, із кимось в Африці, – говорячи щось альтернативне повному й справедливому миру, виникає питання: у чому полягає справжній інтерес?
Усі мають зрозуміти: ви не зміцните свою владу коштом України.
І світ уже пройшов через колоніальні війни та змови великих держав ціною тих, хто менший. Кожна країна, зокрема Китай, Бразилія, європейські держави, країни Африки, Близького Сходу, – усі розуміють, чому це має залишитися в минулому. І українці ніколи не приймуть – ніколи не приймуть того, що хтось у світі вважає, ніби таке жорстоке колоніальне минуле, яке сьогодні не підходить нікому, може бути зараз нав’язане Україні замість нормального, мирного життя.
Я хочу миру для мого народу – справжнього миру й справедливого миру.
І я прошу вашої підтримки – усіх націй світу. Ми не ділимо світ.
Я прошу вас про те саме: не діліть світ. Будьте об'єднаними націями, і це принесе нам мир.
Дякую вам.
Слава Україні!