Шановний пане Президенте асамблеї і дорога Метте, пані Премʼєр-міністерко Данії!
Пані та панове!
Ми живемо в такий час, коли зло намагається створити прірву між усіма нами й нашим із вами прагненням до миру. Нашим із вами спільним прагненням!
Ця прірва зростає щодня. Її збільшує терор. І що більше крові й болю буде в різних частинах світу, що більше країн будуть дестабілізовані злом, що більше втрат зазнають народи, що більше людей опиниться посеред дедалі сильніших хвиль нових міграційних та інших криз, то складніше буде зберегти міжнародний порядок. Порядок, заснований на правилах. Те єдине, що здатне гарантувати мир і спокій усім народам. Правила. Міжнародне право.
Ми бачимо, хто у світі намагається підмінити силу міжнародного права жахом від крові й катастроф. Ми бачимо, чиї свідомі інвестиції в терор руйнують життя різних народів на величезному просторі від Білорусі до Малі.
Ми це бачимо. І ми повинні діяти. У єдності!
Цими днями наші погляди спрямовані на регіон Близького Сходу. Ніхто й ніколи не зможе забути те, що терористи зробили в Ізраїлі. Тисячі ракет проти мирних міст. Розстріли людей просто в машинах на дорогах. Чоловіків і жінок, дітей. Нікого не жаліли. Вулиці, що залиті кров’ю. Заручники. Терористи самі ж дали світу кадри знущань, пишаючись ними. Жінки, яких били. Літні люди, які були викрадені зі своїх будинків. Вкрадені діти. І ми ще не знаємо, скільки людей захоплено та по-дикунськи вивезено терористами. Убитих намагалися ще й принизити, знущаючись із їхніх тіл. Усе це ми бачили в Ізраїлі.
І самі ж ізраїльтяни, ізраїльські журналісти, які були в нас, в Україні, які були в Бучі, кажуть тепер, що вони бачили таке саме зло там, куди прийшла Росія. Однакове зло. І лише одна відмінність: там – терористична організація, яка вдарила по Ізраїлю, тут – терористична держава, яка вдарила по Україні. Декларовані наміри різні, але сутність одна. Ви це бачите. Бачите таку ж кров на вулицях. Такі ж розстріляні автівки цивільних. Такі ж тіла людей, що були закатовані.
І найнебезпечніше – дві речі. Перша: шокуюча радість російських пропагандистів. А за ними стоїть держава. Уявіть собі: вони називають трофеями дітей, яких зараз терористи тримають у заручниках в Газі. Ось таке слово. Як і Росія захопила тисячі українських дітей під час своєї агресії проти України. Та друге – це відверта підтримка того, що відбувається. Іран не може сказати, що він не має нічого спільного з тим, що відбувається в Україні, якщо він продає «шахеди» Росії. Іран не може сказати, що він не має нічого спільного з тим, що відбувається в Ізраїлі, якщо його офіційні особи заявляють про підтримку того, що відбувається в Ізраїлі.
Пані та панове!
Як далеко здатне зайти таке зло? Не далі, ніж ми дозволимо йому це. Наша з вами єдність має й може зупинити зло. Наше прагнення миру, а не їхнє прагнення крові має визначати, як жити світу. Наш міжнародний порядок, заснований на правилах, а не їхні спроби зробити смерть правилом.
Іноді від лідерів терористів звучить: а що за правила, на яких заснований міжнародний порядок? Ніби вони не розуміють… А це дуже прості правила. Дуже прості. Не ґвалтувати жінок. Не вбивати. Не вважати дітей трофеями. Не заливати міста й села кров’ю та не розстрілювати автівки з цивільними. Не бити по мирних містах ракетами й дронами. Та ще одне правило: за будь-яких умов обов’язково притягати терористів і всіх, хто їм допомагає, до відповідальності.
Хіба сили світу не вистачить, щоб зупинити зло? Точно вистачить.
Зараз усім у світі, хто цінує життя й міжнародний спокій, треба бути максимально активними. Не час іти з міжнародної арени у внутрішні чвари. Не час ізолюватися. Не час відмовчуватися чи вдавати, ніби терор десь на одному континенті не впливає на глобальні справи.
Кожен здатен допомогти зупинити розростання прірви між світом і миром. Європі варто бути активною. Сполученим Штатам варто бути активними. Китаю. Індії. Арабським державам варто відчути, як багато може зламатися, якщо дати терористам досягти їхніх цілей. Туреччина. Бразилія та вся Латинська Америка. Японія. Австралія. Канада. Держави Африки. Держави Центральної Азії. Корея. Пакистан. Індонезія. Карибський басейн. Тихоокеанські держави. Усім варто бути активними в захисті життя та міжнародного права! Не можна давати жодного шансу терору.
Україна вдячна всім, хто підтримав нас у захисті від терору. Я дякую кожній країні, кожному лідеру, усім народам, які з нами. Які допомагають нам із ППО й усім іншим. Це особливо важливо зараз, перед зимою, яку Росія спробує зробити болісною для нас. Я дякую всім вам, хто співпрацює з нами заради реалізації Формули миру. І заради безпекових гарантій на час до нашого вступу в НАТО. Усі напрями нашої співпраці ведуть до одного – щоб Статут ООН запрацював на повну в захисті України та всієї нашої Європи від терору й агресії. А якщо спрацює тут, спрацює і будь-де у світі.
Якщо за будь-яке спонсорування терору будуть справді глобальні санкції, терор програє. Якщо світ об’єднуватиметься завжди, коли хтось захоплює в заручники жінок і викрадає дітей іншого народу, терор не матиме союзників. Якщо той, на кого напали терористи, отримає всю необхідну зброю для захисту своїх людей, міжнародне право буде тією єдиною силою, яка визначатиме, як жити світу. І світ житиме мирно. Це наша спільна мета.
Пані та панове!
Я закликаю ваші держави й парламенти бути ще більш активними заради глобальної єдності.
Хай кожен, хто спонсорує терор, відчує силу нашого з вами гніву. І хай кожен, хто потребує допомоги в захисті від терору, відчує силу нашої з вами солідарності. Ми з вами повинні мати змогу пообіцяти нашим дітям, що ми залишимо їм світ, яким править не кров, пролита злом, а свобода, гарантована правом.
Дуже дякую за увагу! Дякую за підтримку!
Слава Україні!