Шановні присутні!
Між нами дев’ять годин різниці в часі та понад 10 тисяч кілометрів відстані. Ми маємо різний державний шлях. І говоримо різними мовами. Але маємо й те, що допомагає нам зрозуміти одне одного.
Наші серця – українські та мексиканські – щемлять однаково, коли ми бачимо, як невинні життя забираються. Забираються жорстоким насильством там, де міг би панувати справжній мир.
Мир – це головне бажання у мільярдах молитов на землі, і десятки мільйонів таких молитов, таких бажань щодня лунають в Україні.
Пані та панове! Народе Мексики!
Хіба нас не об’єднує з вами мрія про безпеку та спокій на всіх вулицях усіх міст наших країн? Хіба не однаково ми засуджуємо тих, хто розстрілює мирних людей і спалює будинки? Ми однаково з вами не сприймаємо зла.
Зло має безліч проявів, але завжди одну головну мішень – це людське життя. Хоч би яким був континент і хоч би якою була країна.
Точно так само захистити життя – це всюди подвиг у боротьбі проти зла. І кожен, хто рятує від насильства, кожен, хто витягає дітей з-під куль убивць, кожен, хто зупиняє катів і мародерів, кожен, хто захищає жінок від ґвалтівників – кожен оборонець життя має здобувати найвищу шану свого суспільства та всіх порядних людей світу.
Бо життя – це найвища цінність. Мир – найвища цінність. І найбільша підлість – іти агресією проти іншого народу та вести бандитські війни.
Чи може Україна не опиратися агресії Росії? Ні, бо тоді ми втратимо життя. І йдеться не просто про щось абстрактне. На нашу землю прийшли ті, для кого життя нічого не вартує.
Сотні машин із людьми, які хотіли врятуватися від бойових дій, російські солдати розстріляли просто на дорогах… Вони створювали катівні в кожному нашому місті, яке Росії вдавалося захопити. Зазвичай це були підвали, де знущалися з людей тижнями й місяцями… Російські солдати брали в заручники цілі села, усіх мешканців. І коли вбивали одних, а інші йшли їх ховати, було таке, що розстрілювали й тих інших…
Ударити ракетою по залізничній станції, де на пероні сотні людей очікують на евакуаційний потяг, – це буденність для російської армії. Трохи понад рік тому, 8 квітня, це сталося в нашому місті Краматорську… 61 життя тоді забрала російська ракета і 121 людину вони поранили… І це лише один такий терористичний удар!
Чи можете ви уявити свідомий удар по церкві напередодні Великодня? Удар з артилерії?
Але для російських окупантів в Україні це не є чимось особливим. Вони зруйнували на нашій землі 256 церков.
І якщо стільки зруйновано одних лише церков, то уявіть, скільки ж будинків! Тисячі й тисячі багатоповерхівок розбито російськими обстрілами, десятки тисяч приватних будинків. Спалені окупантом вщент села й міста – десятки таких сіл і міст – це те, що переживає Україна.
Мексика захищає мирне співжиття народів і прагне стабільності для кожної нації, прагне безпеки. І тому, я впевнений, ваші люди зрозуміють нас і зрозуміють Україну.
Я прошу вас спробувати поглянути на світ очима жінки, очима матері, яка залишила вдома з чоловіком дворічну дитину. Вийшла на короткий час у сусідній будинок. І саме в цей час російські ракети вдарили по її будинку, по звичайному багатоквартирному будинку в одному з українських міст. Ця жінка бачить, що там, де була її квартира, де її чоловік, її дитина, вже нічого немає. Російська ракета знищила увесь цей поверх, де жила ця родина. На жаль, дитина загинула…
Як далі жити матері? Як і рідним іще 470 дітей, які загинули від початку агресії Росії. І це лише те, що ми можемо підтвердити офіційно.
Ми бачимо на супутникових знімках, знаємо з агентурних джерел, що коїться на території, яка поки що окупована Росією: наскільки там зросла площа кладовищ, скільки там зʼявилося стихійних поховань. Десятки тисяч могил! Тих українців, які були вбиті, коли наступала російська армія, і тих, хто загинув за час окупації.
Усі ці люди могли б бути живі, якби Росія не почала цю війну! Це рукотворне зло, яке сіє смерть так само, як найжорстокіші стихії, так само, як страшні землетруси. Щодня наші люди чують сирену як попередження про російські удари… Це страшно, коли народи поєднує це знання – знання про стан такої загрози життю.
Я хочу бути зараз із вами абсолютно відвертим. Світ, на жаль, ще наповнений лицемірством.
Росія розповідає, ніби вона хоче миру, хоча це російські вбивці досі залишаються на нашій землі й щодня забирають життя наших людей…
Різні великі корпорації, транснаціональні бізнеси досі хочуть заробляти мільярди на торгівлі з Росією, і тому, окрім пропаганди, яку поширює сама Росія, інформаційний простір наповнюється ще й штучними сумнівами щодо того, а чи варто боротися проти того зла, що його несе ця держава.
Є деякі лідери, які не були в Україні за час цієї війни та не бачили, що принесла сюди російська агресія й чому важливо захищати життя, але просто заради якогось популізму щось говорять про те, ніби це Україна не готова йти до миру… Намагаються залучити й ваших лідерів до цього руйнівного бачення ситуації.
Понад п’ять місяців тому я представив українську формулу миру. Це відбулося на саміті «Великої двадцятки» в Індонезії. Формула – це вираження нашого досвіду, який ми здобули, захищаючи життя, борючись за дипломатичне рішення.
Чим Росія відповідає на формулу миру? Обстріли, штурми, вбивства.
Але світ і наше прагнення миру сильніші, ніж будь-який агресор! Українська формула миру звернена передусім до світу, і в цьому її сила. Вона звернена до всіх, хто може долучитися до реалізації конкретних пунктів формули й стати співтворцем перемоги над злом – співтворцем миру.
Зараз, коли Росія відчуває своє ослаблення й наближення своєї поразки на полі бою, Москва знову намагається обманути світ своїм лицемірством і отримати час, щоб перегрупуватися, знайти нову зброю, продовжити агресію. Цього не можна допустити. Мир має стати безальтернативним. Саме тому зло має програти. Саме тому ми звертаємося до світу по підтримку. Саме тому ми закликаємо всі сумлінні держави приєднатися до глобальних зусиль щодо реалізації української формули миру.
І я запрошую вас обрати, який пункт формули миру дає змогу Мексиці проявити лідерство!
Україна вже пропонувала спільноті Латинської Америки зібрати спеціальний саміт та виступити об’єднано на захист глобально важливих принципів територіальної цілісності, миру й поваги між народами, суверенітету націй. Я вірю: з допомогою Мексики це може відбутися значно швидше!
Пані та панове! Народе Мексики!
Дякую вам за те, що ваша держава допомагає захищати міжнародний порядок, заснований на правилах. Ваш голос у Генеральній Асамблеї ООН та на інших міжнародних майданчиках надзвичайно важливий – голос на захист принципів і цілей Статуту ООН, а отже, на захист територіальної цілісності України та всіх націй світу.
Дякую вам за гуманітарну підтримку для України, за програми лікування та реабілітації наших людей, що зазнали поранень унаслідок російської агресії, і за повагу до української спільноти в Мексиці.
Прошу вас: будь ласка, продовжуйте захищати принципи, конвенції й договори, на яких тримається міжнародний порядок і глобальна стабільність. Бандитів і агресорів варто визнавати бандитами й агресорами. А кожен, хто перетворює життя на мішень, має отримувати справедливі вироки… Хоч би яким був континент і хоч би якою була країна.
Тому, до речі, ми й працюємо над створенням трибуналу щодо злочину агресії Росії проти України й допомагаємо Міжнародному кримінальному суду, який видав ордер на арешт російського диктатора у справі про масове й систематичне викрадення українських дітей на російську територію.
Хіба це забагато – прагнути справедливості? Це так само природно, як і захищати життя.
Ніхто у світі не має права стояти вище, ніж людське життя. Ніхто у світі не має права руйнувати мир. Ніхто у світі не має бути «рівнішим», ніж міжнародне право. Впевнений, що Україна й Мексика в цьому абсолютно солідарні.
Щиро бажаю вам миру!
Запрошую разом працювати заради безпеки наших народів та безпеки світу загалом!
Дякую вам за увагу!
La patria es primero!
Слава Україні!