Шановні учасники конференції!
Шановні пані та панове!
Я вдячний за цю можливість звернутися до вас і взяти участь у конференції, мета якої – якщо говорити відверто – це порятунок міжнародного права. Бо саме зараз і саме від ваших, наших спільних зусиль залежить, чи буде взагалі у людства такий інструмент, як міжнародне право. Чи людство житиме в хаосі й постійному насильстві з боку тих, хто вважає, нібито сила все вирішує й нібито агресія дозволяє подавати будь-які бажання тиранів в обгортці права.
За кілька днів, 17 липня, буде вже вісім років з моменту однієї з найжахливіших авіаційних катастроф в історії – знищення літака рейсу MH17. Тоді в небі над українським Донбасом російські злочинці вбили 298 людей. Світ, побачивши той злочин, усвідомив, що відбувається в Україні. Усвідомив, з якою агресією Росія прийшла в нашу державу.
Знищення MH17 привернуло глобальну увагу. Всі світові ЗМІ, політики й суспільства відчули біль родин, які втратили рідних у тій катастрофі. Загинули 80 дітей, серед них – троє немовлят... Неможливо забути фотографії з дитячими іграшками, які були знайдені на землі серед уламків «Боїнга».
Час минає, про ту трагедію говорять усе рідше. Але правосуддя робить свою справу. Україні, Нідерландам, усім нашим партнерам, експертам і розслідувачам вдалося встановити повну картину того, що сталося з MH17. І я не маю сумніву, що всі, хто здійснив той страшний злочин, отримають справедливе покарання.
Однак ми маємо памʼятати, чому став можливим той злочин. Маємо памʼятати, що він не єдиний і не випадковий. Та катастрофа стала лише однією з багатьох катастроф і трагедій, які спричинені первинним російським злочином – збройною агресією проти України. Це все почалось у 2014 році й триває досі. Досі щоденно забирає життя наших людей.
Сьогодні вранці російські ракети вдарили по нашому місту Вінниці. Звичайне мирне місто. Крилаті ракети влучили у дві громадські будівлі. Розбиті житлові будинки, медичний центр – у ньому пожежа. Палали машини, трамваї. Це зухвалий акт російського терору. Таке не могли зробити люди. Це скоти! Вісім ракет, дві з яких влучили в центр міста. Станом на цю хвилину 20 людей загинули, серед них – троє діточок, велика кількість поранених...
Я прошу вас зараз вшанувати хвилиною мовчання памʼять усіх загиблих від російських злочинів – з 2014 року й до сьогодні, усіх, хто був убитий Росією на нашій українській землі та в українському небі.
Я дуже вам дякую. Я вдячний вам за те, що ви разом зі мною зараз вшанували пам’ять жертв російської агресії. Просто відчуйте це: ми робимо це щоденно. Бо кожного дня, саме кожного, гинуть наші люди, гинуть діти. Через російську агресію десятки тисяч українців убиті, закатовані, скалічені. Мільйони депортовані в Росію чи позбавлені дому через бойові дії. Досі встановлюється, скільки дітей російські сили викрали й вивезли з України... Попередня цифра страшна – близько двохсот тисяч дітей.
Світ бачив, що сталося в Маріуполі та в Бучі. Світ бачить російський ракетний терор. Буквально в прямому ефірі всі можуть бачити, як російська артилерія спалює міста на Донбасі та руйнує цивільну інфраструктуру в Харкові та на півдні нашої держави. Лише за час від початку повномасштабного вторгнення 24 лютого органами правопорядку України зареєстровано 34 039 злочинів, пов’язаних із російською агресією. Це трохи менш ніж за 5 місяців. А уявіть, скільки злочинів російські окупанти скоїли з 2014 року...
І за цей первинний, початковий злочин збройної агресії має бути обовʼязкове й принципове покарання для всіх російських злочинців.
Українське правосуддя зробить ту частину роботи, яку дозволяє національна юрисдикція. Вірю, що Міжнародний кримінальний суд неминуче забезпечить відповідальність винних у злочинах, які належать до його підсудності: воєнних злочинах, злочинах проти людяності, злочині геноциду. І я вдячний усім нашим партнерам, які підтримують нас на цьому шляху.
До речі, для допомоги слідству – як українському, так і міжнародному – ми запустили проект «Книга катів українського народу». Цей проект дає змогу збирати на онлайн-платформі докази воєнних злочинів і дані про тих, хто їх скоїв. У сучасному світі цей та подібні цифрові й комунікаційні інструменти значно прискорюють роботу слідства.
Але наявні судові установи з юрисдикційних причин не можуть притягнути до відповідальності всіх винних саме в первинному злочині агресії. Тому й потрібен Спеціальний трибунал щодо цього злочину – російської агресії проти України. Трибунал, який забезпечить справедливе й законне покарання тих, хто розпочав цю історію катастроф і трагедій, яка стала найбільшою війною у Європі з часів Другої світової.
Наших із вами зусиль вистачить, щоб зафіксувати злочини російських окупантів, щоб зібрати всі докази й зробити це так, щоб вони були абсолютно допустимі в судах, щоб встановити кожного з винних. Однак ті люди, чиї рішення призвели до цього масиву злочинів, не повинні ховатися за так званим імунітетом посадових осіб. Принцип неминучості покарання має діяти і для цих людей. І це може забезпечити тільки Спеціальний трибунал щодо агресії проти України.
Але, крім такого трибуналу, потрібен також інструмент компенсації всіх збитків, завданих агресією.
Час безжальний і грає на руку Росії. Люди не вміють довго чекати справедливості. Якщо справедливість забарилася, люди відчувають, що її нібито немає.
Сьогодні у світі вже не згадують страшні російські злочини, які були скоєні на початку агресії проти нашої держави – ще у 2014 й 2015 роках. Зараз і відчуття про Маріуполь, про «Азовсталь», про Бучу у світі зовсім інші – значно менш інтенсивні.
Звичайно, люди не змінили своєї оцінки цих та інших злочинів. Однак, щоб забезпечити відчуття, що справедливість відновлюється, потрібно не тільки покарати винних. Потрібно дати жертвам злочинів повну допомогу й відбудувати все зруйноване цією агресією. Агресор має програти і на полі бою, і на рівні сенсів, щоб війна стала тяжким збитком насамперед для агресора, а не для жертв.
Зверніть, будь ласка, увагу: за тисячами злочинів, скоєних під час війни Росії проти України, стоїть одна й та ж сама група осіб. Ті, хто віддає злочинні накази. Ті, хто завжди однаково бреше. Ті, хто вже дев’ятий рік думає, як зробити всім навколо гірше й болісніше, як завдати іншим державам і народам більше втрат.
Життя й достаток цієї групи осіб забезпечується іншими особами – фізичними та юридичними. Активами, які на них записані. Майном, яким вони володіють відкрито або приховано. Грошима, які вони заховали в різних юрисдикціях та в різних формах – приватній, державній або квазідержавній.
Тому Україна виступила з пропозицією створити спеціальний компенсаційний механізм. Ми вважаємо, що компенсація шкоди, завданої російською агресією, може відбуватися за рахунок російських активів і коштів, які перебувають за кордонами Росії – в інших юрисдикціях. І маємо розуміти, що післявоєнна відбудова України є надзвичайно складним проектом, який може стати успішним з допомогою партнерів. І що швидше запрацює компенсаційний механізм, то ефективніше активи держави-терориста будуть конвертовані в компенсації і то менший фінансовий тягар нестимуть наші партнери.
І я хочу зараз подякувати Канаді та іншим державам, які працюють над тим, щоб їхнє законодавство дозволило такий процес відшкодування. Маємо зробити це глобальним, щоб нікому у світі більше не спало на думку, ніби агресія проти суверенної держави всупереч міжнародному праву може бути терпимою для агресора. Потрібен саме такий глобальний законний шлях, який стане відображенням однієї з наших спільних цінностей – верховенства права.
Пані та панове!
Правосуддя завжди має робити свою справу. А наше завдання – усіх політиків – дати правосуддю необхідні інструменти для справедливості.
Сила права, його верховенство забезпечуються лише тоді, коли є ефективні та стійкі інституції, які здатні реалізувати право в будь-яких умовах.
Ми знаємо, які інституції нам потрібні. Ми можемо їх створити. І вони обовʼязково спрацюють.
І це буде такий внесок у захист світового порядку, світового правопорядку, з яким можна порівнювати хіба що Нюрнберзький трибунал. Це наше спільне завдання.
Я дякую вам за допомогу!
Я дякую вам за увагу!
Слава Україні!