Слава Україні!
Впізнаю українців.
Я справді радий бути тут сьогодні. Спочатку декілька слів – вони, напевне, більш офіційні, але з відповідним змістом, який я хотів би донести. А потім поспілкуємось у такому форматі – вашому форматі.
Радий бачити й вітати вас із дуже важливим, на мій погляд, днем – із 125-річчям Київської політехніки.
125 років для університету – це юність. Але, хоч ваш університет… хоч він і юний, Національний технічний університет добре відомий у світі й має славу у різних країнах, чиї люди навчалися тут. А головне – університет здобув те, що зараз так важливо для всіх українців, – довіру. Університет здобув довіру. І це заслужена довіра. Бо університет справді міцний. Я дякую вам, що ви підтримуєте міцність і славу Київської політехніки!
Різні часи були для університету. Як і загалом різні часи для України. Зараз, у час такої війни, особливо складно. Але, хоч би як було складно та хоч би якими були часи, все одно залишається незмінним те, що освіта має значення. Знання, освіченість, реальна компетентність людини – у хороші часи без цього майже неможливо виграти в конкуренції з іншими, а в часи важкі без цього не буває перемог.
Я наведу кілька прикладів.
Щодня є новини про чергову «бавовну» десь там, на території агресора. Різні випадки. Іноді вони дуже гучні, іноді менш гучні. Але всі вони дають трохи більше відчуття справедливості. Бо війна з її наслідками повертається назад – повертається до агресора. Наші люди цінують відчуття справедливості. Цінують те, що агресор не залишається безкарним. І коли гілочки бавовни стоять тут, у Києві, у кримськотатарських кафе, це символізує якраз таке задоволення від відчуття справедливості.
Але що в основі цього?
Щоб справедливість поверталася, чиїсь знання – саме знання – повинні спрацювати. І спрацювати знання повинні на результат. Крейсер «Москва» пішов на дно, бо спрацювали компетенції тисяч українців і українок – абсолютно: від розробників і виробників відповідної зброї, ракет до конкретних воїнів, які здійснили цю операцію. Кожне бойове застосування наших морських дронів – це факт, що спрацювала освіта багатьох людей, які створили дрони. Люди, які цими дронами, керують, які забезпечують існування такої нашої сучасної нової сили. У нас тепер є виробництво гармат, якого не було раніше в державі. Потрібних снарядів.
Кожен такий результат України – це освіта конкретного українця, конкретної українки. І, до речі, багато хто з них здобув освіту саме тут, у вас, у Київській політехніці, та в інших українських відповідних технічних вишах.
Є ще один приклад. Може здаватися, що зовсім інший, але він теж, зокрема, про освіту.
Путін раніше любив закордонні візити. Зараз боїться поїхати кудись далі Геленджика. І реально боїться поїхати навіть туди, де його ще досі готові приймати. На жаль, ще є такі країни, однак... Чому боїться, у чому причина?
Серед іншого в тому, що є ордер на його арешт від Міжнародного кримінального суду. Який може бути реалізований у різні моменти – абсолютно справедливо – у різних країнах… Що в основі цього ордера? Це й принциповість команди Міжнародного кримінального суду. Це й робота багатьох людей і в Україні, і в МКС, і з країн-партнерів – усіх тих, хто фіксує російські злочини війни, хто займався юридичним, комунікаційними елементами, щоб світ визнав злочинною російську депортацію українських дітей.
Ані таких інституцій, які працюють на захист від російського зла, ані такої принциповості, як цей ордер, ані такої чіткої роботи із фіксації скоєного Росією не було б без належної професійної освіти. І це факт.
Третій приклад.
Ми зараз захищаємось у принципово новій війні. Саме український захист і українська перемога у війні будуть наукою для інших народів, як оборонятися, як зберегти життя. Це стосується і війни дронів – усі у світі вже роблять висновки. Тактики на полі бою. Кіберзахисту. Війни гібридної, інформаційної війни. Світ бачить, яка техніка спрацьовує. Які рішення допомагають. Що реально посилює захист, що посилює оборону. Та як світ чує Україну, сприймає правду про цю війну, підтримує нас… Це багато тисяч технічних, управлінських, технологічного, різного характеру рішень, які спрацювали заради України.
Якби українці не були… справді не були освіченою нацією, якби соціальна компетентність наших людей не була такою високою, якби ми, ви не були налаштовані на інновації та готові до максимально відкритого діалогу зі світом заради своєї держави, заради оборони, доля України могла б бути подібною до того, що переживають інші народи, чия незалежність втрачена. Повернути незалежність дуже складно – багато історичних прикладів. Майже неможливо.
І Україна вистояла. І Україна продовжує жити. Україна захищається. Україна повертає своє. Завдяки цим знанням сучасності. Завдяки сміливості. Завдяки єдності. Завдяки зброї. Це факт. Завдяки підтримці світу. Але й завдяки тому, що кожен із цих елементів працює на ґрунті освіти. І хай Україна стає сильнішою разом із нашою українською освітою. І з вашою політехнікою, з усіма вишами – я всім цього бажаю, з ідеями й компетенціями.
Освіта має велике значення. І коли це так для нас, Україна матиме велике значення. Для всіх у світі.
Я бажаю дуже плідного нового навчального року і якнайшвидшої перемоги нам усім!
Слава Україні!
