Інтерв'ю Президента України Володимира Зеленського італійській газеті La Repubblica.
– Росія заявила про завершення навчань, якими пояснювалась концентрація військ на кордоні України. Що це означає? Безпека відновлена? Чи може Європа зітхнути з полегшенням?
– Повідомлення з Росії про відведення військ від нашого кордону до місць постійної дислокації зменшують напругу, це логічно. Але потрібно оцінювати цей процес за його результатами – напруга скорочуватиметься пропорційно до того, скільки військ буде відведено.
Ми з першого дня цієї кризової ситуації говорили просту річ – будь-яке розширення агресії та залякування військами не дасть користі нікому.
Україна може стверджувати це абсолютно впевнено. Зараз у Європі є тільки одна війна – проти нашої країни. Вона триває вже восьмий рік на українському Донбасі. І це треба обов’язково вирішувати.
Можливо, щоб остаточно запобігти ескалації, нам, додатково до наявних форматів, сьогодні потрібні й прямі президентські переговори.
Ще раз: це наразі єдина війна у Європі. І будь-яке розширення бойових дій призвело б лише до нових страждань. Тому деескалація, яка почалася, точно додає спокою і впевненості у європейському майбутньому.
Додам також, що будь-яка війна, і війна на Донбасі не виняток, дестабілізує й увесь наш регіон, негативно впливає на Європу в цілому. А регіону потрібні стабільність і мир, щоб розвиватися. Гарантій спокою та повної безпеки на континенті не буде доти, доки немає миру в Україні.
Ми точно знаємо, як нам прийти до цього миру. Але потрібна політична воля іншої сторони.
– Добре. Є ваша ініціатива, пане Президенте, і є вже відповідь пана Путіна, у якій він також говорить про можливість чи необхідність двосторонньої зустрічі. Тобто зустріч відбудеться?
– Зустріч обов’язково відбудеться. Вона потрібна для того, щоб припинити війну на Донбасі та пройти увесь шлях до чесного й тривалого миру. Але яким має бути порядок денний на цих переговорах? Які саме кроки приведуть нас до миру? Де й коли ці кроки будуть погоджені?
Це відкриті питання, і відповіді на них отримаємо, на мою думку, відразу після того, як почнуться прямі консультації між Офісом Президента України та Адміністрацією Президента Росії. Зі свого боку я всі відповідні розпорядження щодо організації консультацій керівникові Офісу Андрію Єрмаку вже віддав.
Зрозуміло, що справжнього прямого спілкування між Україною та Росією давно не було. Це, безумовно, не сприяє конструктивним перемовинам. Тож мені здається, що зустріч, для початку, має відбутися на території, яка уособлює мир та діалог.
На мій погляд, правильно підібране місце для проведення надзвичайно складного діалогу про мир посприяє вирішенню питання.
– Це міг би бути, наприклад, Рим або Ватикан?
– Так, можливо, це могло б бути оптимальним місцем з усіх точок зору. Ватикан – справді ідеальне місце для діалогу про мир. Святий Престол – це ж глобальний моральний авторитет, який завжди ефективно виконує роль посередника, оскільки є неупередженим і викликає довіру всіх учасників конфлікту. Саме з цієї причини до Апостольської столиці часто в історії зверталися задля вирішення конфліктів між державами та розбудови мирного майбуття.
Це й авторитет, і щире бажання допомогти, і гарантії відповідальності. Папа Римський за своїм покликанням є пророком миру.
У цьому Ватикан відрізняється від інших світових гравців: він залишається виключно моральною силою і завжди діє незацікавленим чином, не маючи військово-політичних або економічних інтересів.
Посередник з таким авторитетом може надати тієї впевненості, якої не вистачає нашим спробам домовитись.
Звичайно, місце зустрічі має викликати довіру обох сторін. Тоді це буде ефективно, і ми дійсно зможемо говорити по суті.
– Чи була достатньою підтримка України Європою у цій кризі? Та як ви оцінюєте внесок Італії у врегулювання ситуації?
– Фактично ми говоримо зараз одним голосом з Європою, реагуючи на події, які мали та мають місце на сході нашої країни. Україна отримала підтримку як на рівні Євросоюзу, так і на рівні окремих держав Європи. Але все ж будемо відвертими. Війна на Донбасі триває восьмий рік, ми постійно втрачаємо наших військових. Обстріли з мінометів, стрілецької зброї, снайперський вогонь, застосування безпілотників – це те, що кожного дня визначає умови на частині нашої території й забирає життя наших людей. Це потрібно припинити. Якщо миру досі немає, якщо єдина війна у Європі ніяк не припиниться, значить, треба ще трошки додати спільних зусиль. Це вкрай важливо, передусім з точки зору євроатлантичної безпеки.
Бо будь-який незакритий конфлікт, будь-яка незакінчена війна завжди мають драматичні наслідки для всього континенту.
– Якщо деескалація тепер буде повною, а ситуація – стабільною, то який вплив це матиме на саму Україну? Чи дасть це змогу активізувати реформи у вашій країні?
– Ми ніколи не чекали повного спокою на фронті, щоб проводити реформи.
Все ж на більшій частині території нашої держави панує мир, зберігається демократичний лад. Україна активно трансформується, незважаючи на всі загрози. Бо проведення реформ у нашій країні – це також один з інструментів захисту.
Україна має зробити все те саме, що зробили інші країни нашого регіону після розпаду радянського табору. У певних речах наша держава після 1991 року, коли ми проголосили незалежність, справді відстала. Але, з іншого боку, це створює й додаткові можливості: інвестувати в нашу країну зараз так само вигідно, як це було вигідно робити й в інші країни сходу Європи тоді, коли вони рухалися до Євросоюзу. Коли ринки ще не сформовані, а активи недооцінені, можна заробити набагато більше, інвестуючи у зростання. Ми активно проводимо земельну реформу, модернізуємо фінансовий сектор, оновлюємо інфраструктуру, розвиваємо інструмент концесій. І я запрошую італійські компанії приєднатися до цієї роботи – це зробить наші країни сильнішими.
Італійці вже дуже добре знають український характер, нашу працьовитість та здатність робити хороші речі. Співпрацюючи, ми зробимо багато корисних речей для Європи.