Слава Україні!
Дорогі українці, українки! І всі, хто з Україною!
Два роки тому весь світ побачив справжній сенс нашої битви тут, в Україні.
Побачили всі, для кого це тоді було, на жаль, просто «ще однією війною».
Побачили, що це за війна. Що Україна в ній захищає не лише свій державний кордон та суверенітет.
Для нас це війна на захист України й усього, що робить людей людьми.
Саме тому в цієї війни – глобальне значення. Це війна за право на існування для нашої держави та водночас за право на життя для кожної людини. За гідність для нашого народу й для кожного народу, який прагне своєї долі. Це війна за те, щоб ніхто не смів ставати звіром щодо інших.
Коли наші воїни вигнали Росію з Бучі, з Ірпеня, з Бородянки, з усієї Київщини, а потім із Сумщини, з Чернігівщини, кожен зміг побачити, що це перемоги не лише української сміливості та зброї, але й людської моралі.
Українці почали тоді повертати нормальне життя всюди, куди Росія принесла загибель і знущання, мародерство та садизм.
І вбиті окупантами наші люди, чиї тіла лежали на вулицях Бучі, були свідченням, що нікому у світі не можна залишатись осторонь цієї битви. Бо саме тут, в Україні, захищаючи наших людей, наше життя, нашу державу, людяність перемагає.
Щоб розпочинати такі агресії проти інших, Росія спочатку знищила в собі мораль і зробила насильство й ненависть своєю ідеологією. Такі системи не зупиняються просто так. Сила їх зупиняє. Єдність їх зупиняє. Рішучість і розуміння, що саме вони хочуть знищити.
Я пишаюся кожним і кожною, хто присвячує своє життя тому, щоб життя всієї нашої України збереглося.
Я дякую всім у світі, хто нам справді допомагає.
І хай увесь світ ніколи не забуває, якою ціною дається ця битва та яке зло ми зупиняємо тут, на нашій землі. Я прошу вшанувати зараз хвилиною мовчання пам’ять усіх наших людей, чиї життя були забрані окупантами.
Дякую.
Слава нашому міцному народу, воїнам нашим! Слава всім, хто захищає людяність і життя!
Слава Україні!
