Леонід Макарович Кравчук

	Леонід Макарович Кравчук
Народився	10 січня 1934 року, у селі Великий Житин Рівненської області.
Сімейний стан	Одружений. Дружина Антоніна Михайлівна – доцент економічного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Має сина Олександра.
Освіта	Вища. 1958 року закінчив Київський державний університет ім. Тараса Шевченка, економіст, викладач політекономії. Кандидат економічних наук. Професор багатьох національних та іноземних університетів.
Трудовий шлях і громадсько-політична діяльність
1958–1960	Викладач Чернівецького фінансового технікуму.
1960–1967	Консультант-методист Будинку політпросвіти, лектор, помічник секретаря, завідувач відділу агітації і пропаганди Чернівецького обкому КПУ.
1967–1970	Аспірант Академії суспільних наук при ЦК КПРС.
1970–1988	Завідувач сектору, інспектор, помічник секретаря ЦК, перший заступник завідувача відділу, завідувач відділу агітації і пропаганди ЦК КПУ.
1988–1990	Завідувач ідеологічного відділу, секретар ЦК КПУ, другий секретар ЦК КПУ.
1989–1990	Кандидат у члени Політбюро.
1990–1991	Член Політбюро ЦК КПУ, Голова Верховної Ради УРСР, України. Народний депутат Верховної Ради УРСР Х–ХІ скликання, народний депутат України ХІІ (І) скликання. Склав повноваження у зв'язку з обранням Президентом України.
серпень 1990	Заявив про вихід з лав КПРС.
грудень 1991	Обраний Президентом України.
1994–1998	Народний депутат України II скликання. Член фракції «Соціально-ринковий вибір», пізніше – «Конституційний центр».
1998–2002	Народний депутат України III скликання за списком СДПУ(о). Член Комітету з іноземних справ і зв'язків з СНД Верховної Ради України.
З 2000	Президент Українського муніципального клубу.
З 2001	Президент Всеукраїнської доброчинної організації «Місія «Україна – Відома».
З 2002	Народний депутат України IV скликання за списком СДПУ(о), Член Комітету із закордонних справ Верховної Ради України. Голова фракції СДПУ(о) у Верховній Раді України.
Нагороди
	Срібний орден «За вірність Вітчизні».
	Орден Міжнародної кадрової академії «За розвиток науки і освіти».
	Орден Жовтневої революції.
	Два ордени Трудового Червоного Прапора.
	Дві почесні грамоти Президії Верховної Ради України.

1999	Орден «Ярослава Мудрого» IV ступеня.
2001	«Людина Року» у номінації «Парламентарій року».
2001	Герой України (з врученням ордена Держави).
Монографії і публікації
2001	Книга «Держава і влада: досвід адміністративної реформи».
2002	Книга «Маємо те, що маємо».
	Автор більше 500 статей в українських і закордонних виданнях на тему внутрішньої і зовнішньої політики України.